Сьогодні комунальні служби по всій країні активно проводять вирубку тополь, адже їхній пух, що рясно з’являється у літній період, є сильним алергеном для багатьох людей. Проте, мало хто замислюється, чому ж колись саме ці дерева масово обирали для озеленення наших міст і селищ. Щоб краще зрозуміти це явище, варто заглибитись в історію тополь та їхнє поширення в радянські часи. Відповіді на ці питання дає спеціаліст у відео, опублікованому в популярній соціальній мережі.

Навіщо в СРСР садили тополі саме вздовж автомобільних доріг та у містах

Масштабні роботи з висаджування тополь розпочалися у 50-х роках минулого століття, невдовзі після закінчення війни. Це був період активного відновлення країни з руїн, коли значні території були спустошені та потребували швидкого озеленення. Тодішнє керівництво, зокрема Й. Сталін, віддав наказ про масове висаджування тополь по всій території СРСР. Основною метою було не лише естетичне покращення, але й прагнення приховати сліди руйнувань, створивши враження швидкого відродження.

Вибір саме цих дерев для програм озеленення міст був обумовлений кількома вагомими причинами. По-перше, тополі відзначаються надзвичайно швидким зростанням. Це дозволяло у найкоротші терміни відновити зелені насадження. По-друге, вони є надзвичайно невибагливими до умов зростання і практично не потребують спеціального догляду, що було вкрай важливо в умовах обмежених ресурсів та робочої сили. Крім того, ці дерева є унікальними природними фільтрами, здатними ефективно очищати повітря від шкідливих сполук. Тополі чудово поглинають забруднення і не бояться загазованого повітря, що робить їх ідеальними для посадки вздовж автомобільних доріг та в промислових зонах. Важливою перевагою є також їхня пірамідальна форма, яка дозволяє висаджувати дерева близько одне до одного, створюючи щільні зелені стіни.

Мало хто знає, що тополі є справжніми рекордсменами з вироблення кисню. Всього одне доросле дерево здатне забезпечити киснем чотирьох дорослих людей упродовж доби. Цей факт ще більше підкреслює їхню екологічну цінність для суспільства.

Проте, існує одна дуже важлива особливість, яка згодом призвела до проблем: тополиний пух виробляють лише жіночі особини тополь. Чоловічі ж рослини не випускають пуху, а лише цвітуть. Спочатку планувалося висаджувати дерева чоловічої статі, щоб уникнути проблеми з пухом. Однак, процес відбору саджанців за статтю вимагав би значних часових витрат та ресурсів. У результаті, в СРСР було вирішено не турбуватися цим питанням, що у довгостроковій перспективі призвело до серйозних негативних наслідків та проблем, з якими ми стикаємось сьогодні.

Під час цвітіння жіночих дерев з’являється величезна кількість тополиного пуху, який розноситься вітром на великі відстані, вкриваючи міста білим килимом. Від нього насамперед страждають алергіки, які відчувають значний дискомфорт та погіршення самопочуття. До того ж, пух є дуже легкозаймистим, що створює вкрай небезпечні ситуації, особливо під час літньої спеки, коли зростає ризик пожеж. Ще однією проблемою є небезпека тополь, які часто виростали до величезних розмірів, перевищуючи висоту дев’ятиповерхових будівель. Такі дерева неодноразово падали під час сильного вітру чи негоди, завдаючи значних руйнувань будівлям, автомобілям та елементам інфраструктури. Саме тому в наш час старі тополі активно вирубують, а на їхнє місце висаджують тополі нових, безпухових сортів, або зовсім інші породи дерев, які є безпечнішими та не викликають алергічних реакцій. Ця тенденція дозволяє покращити міське озеленення, зробивши його більш комфортним та безпечним для мешканців.