«Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!»

Ці слова письменника, громадського діяча, перший голова Народного Руху України Іван Драч сказав з дещо іншого приводу, однак вони найкраще характеризують те, що останні кілька днів відбувається на території нашої громади. Суцільні підпали сухої рослинності на болотах, вздовж річок Сула та Оржиця на території Онішківського, Великоселецького, Чутівського старостинських округів та поблизу селища Оржиця. Щовесни знаходяться ті, хто, незважаючи на заклики та заборони, запалює суху траву та очерет, вітер розносить вогонь на все більші площі, створюючи масштабну екологічну трагедію.

Нагадаємо тим, хто заявляє, що спалювання сухої трави необхідне, що при згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, діоксини, важкі метали і низка канцерогенних сполук, що здатні викликати у людини онкологічні захворювання. Такі підпали провокують лісові пожежі і руйнування екосистем. У природі все давно “організовано”, тому трава та кущі починають рости після зими самотужки, без “допомоги” палів та людей. У нашому кліматі трава та гілки згодом перегнивають, а тому не є перешкодою для молодої порослі. У результаті випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав’я.

Весняні пали шкодять траві і кущам, які розпочинають свій активний вегетативний період та починають проростати. Після палів виживає і першою починає проростати найбільш стійка та невибаглива трава, часто це бур’янові трави, що не дають далі рости іншим рослинам, тож бур’яни “захоплять” звільнену територію. Суха торішня трава — не сміття, а їжа, житло, притулок, необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин та комах. У вогні горять всі живі істоти. Знищуються комахи, що беруть участь у процесі формування ґрунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває: вони дуже швидко переробляють її, перетворюючи у найцінніше добриво — гумус, і водночас роблять ґрунт пухким, живим. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, гризунів, дрібних ссавців. На відновлення рослин потрібен час, найцінніший навесні, коли вони набирають силу. На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.

То що ж ми свідомо творимо у своєму домі та на своїй землі?