Отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності: Права підприємців та найманих працівників

З 04 квітня 2025 року набув чинності Закон України № 4158-ІХ, який вносить зміни до законодавства щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування. Цей закон поновлює право на отримання страхових виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності для застрахованих осіб, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Хто має право на виплати?

Відповідно до статті 12 Закону України № 2620, право на страхові виплати у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю мають усі застраховані особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, а також члени їхніх сімей, які постійно проживають на території України. Це право виникає у разі настання страхового випадку під час трудової діяльності, підприємницької або іншої діяльності, якщо інше не передбачено законом.

Порядок отримання виплат

Згідно зі статтею 22 Закону № 2620, страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють за трудовим договором, гіг-контрактом, іншим цивільно-правовим договором та на інших підставах, призначаються та здійснюються за основним місцем роботи. Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Це важливо для тих, хто поєднує підприємницьку діяльність та роботу за трудовим договором.

Хто є застрахованою особою?

Застрахована особа – це фізична особа, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується єдиний внесок (згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України № 2464).

Сплата єдиного внеску

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи, організації та інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору, а також фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору.

Звільнення від сплати ЄСВ для ФОП

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону № 2624, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Проте, вони можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення бази нарахування за місяці, за які роботодавцем сплачено внесок у розмірі менше мінімального. Важливо, що самостійно визначена база не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ, і сума внеску не може бути меншою за мінімальний страховий внесок.

Висновок

Отже, якщо роботодавцем сплачено страховий внесок за фізичну особу-підприємця у розмірі не менше мінімального страхового внеску, то така особа звільняється від сплати ЄСВ за себе. Для застрахованої особи, яка працює за основним місцем роботи (де сплачується ЄСВ не менше мінімального страхового внеску) і є ФОП, право на отримання страхових виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності може бути реалізовано лише за основним місцем роботи.