На жаль, біда в сім’ю іноді вривається зненацька, коли не очікуєш. У житті багато випадків, коли людина зранку, як завжди, з надією заробити на сім’ю пішла
на роботу, а через нещасний випадок чи захворювання втратили не те що заробіток, а й – здоров’я, нерідко й життя. Люди у відчаї шукають допомоги у роботодавця, влади, суспільства. Сьогодні, в період військового стану, рівень життя та виробництва в Україні ще не настільки досконалий, аби працівник не платив йому найціннішим, що у нього є – здоров’ям та життям. Знизити захворювання та нещасні випадки на виробництві можна. Найперше – завдяки підвищенню рівня технології та контролю за дотриманням інженерно-технічними працівниками своїх обов’язків, модернізуючи виробництво, підвищуючи рівень промислової безпеки шляхом економічного стимулювання роботодавців, аби ті створили людям належні умови праці. «Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці…» (ст.4 Закону України «Про охорону праці»). Тобто, первинне і головне завдання роботодавця, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання – життя і здоров’я працівника. Зрештою, це конституційна константа. На жаль, практика сьогодення свідчить про недотримання цих основоположних принципів у повсякденному житті. При цьому часто питання охорони праці стають другорядними, під скорочення потрапляють працівники служби охорони праці. Гасло «Надаєш роботу – створюй безпечні умови праці» – є обов’язковим далеко не для кожного керівника-роботодавця. Людина, зайнята на виробництві, небезпека підстерігає на кожному кроці. І навіть за умови ретельного дотримання вимог інструкції з охорони праці, ніхто не може гарантувати їй збереження життя і здоров’я. Люди хворіють не стільки від впливу виробничих факторів, як через незадовільний стан здоров’я, порушення санітарії, трудової та виробничої дисципліни, власну легковажність.

Обов’язок допомагати людям, які втратили працездатність – допомагати не лише матеріально, а насамперед своєю увагою і чуйністю, добрим словом і конкретною справою – повинні робити загалом усі сторони. Роботодавці, держава та суспільство в цілому зобов’язані забезпечувати належні умови праці та максимальний захист здоров’я для кожного працівника. Важливо пам’ятати, що інвестиції в охорону праці – це інвестиції в людський капітал та стабільне майбутнє країни. Підвищення культури безпеки на виробництві та неухильне дотримання законодавства є ключовими кроками до запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Турбота про працівника – це турбота про успіх підприємства.

Головний спеціаліст Відділу профілактики та розслідування нещасних випадків Управління контрольно – перевірочної роботи Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області
Сергій ПАШЕНКО