🕯 Назавжди в строю: Самбір прощається з Героєм Ярославом НАМІСНЯКОМ

Самбірська громада знову у глибокій скорботі. На щиті до рідного міста повернувся сержант Ярослав Васильович НАМІСНЯК — справжній захисник, який присвятив своє життя служінню Батьківщині та мужньо тримав стрій до останнього свого подиху. Його ім’я назавжди вписане в історію Самбірщини.

Ярослав Намісняк народився 8 липня 1967 року в мальовничому місті Самборі. Після здобуття неповної середньої освіти у місцевій середній школі №4 (нині це гімназія №4), він продовжив своє навчання у технікумі міста Львова. Повернувшись до рідного міста, Ярослав зустрів свою майбутню дружину, з якою вони разом виховали двох чудових синів, створивши міцну родину.

Його військовий досвід був значним ще задовго до повномасштабного вторгнення ворога. Він був відважним учасником війни в Афганістані. Тому, коли країна зазнала агресії, Ярослав Васильович не міг залишатися осторонь. З 15 квітня 2022 року він добровільно став до лав 103-ої окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького, демонструючи свою відданість Україні.

Бойовий шлях сержанта Намісняка пролягав через найгарячіші точки українського фронту. З червня 2022 року він самовіддано воював на Слов’янському напрямку, брав активну участь у звільненні стратегічно важливих міст Ізюма та Куп’янська. Також він виконував бойові завдання на Курщині. Службу розпочав у першому взводі розвідки, згодом перейшов до першої стрілецької роти. За свою службу він був нагороджений медаллю “За службу державі” та отримав статус ветерана війни – учасника бойових дій. У зв’язку з отриманою контузією та погіршенням стану здоров’я, з жовтня 2024 року він ніс службу вже у своєму рідному місті Самборі, ближче до родини.

На жаль, серце мужнього воїна, сержанта Ярослава Намісняка, зупинилося 2 лютого 2026 року у Львівському військовому шпиталі, залишивши глибокий слід у серцях близьких та побратимів.

Трагічно, раніше, на війні загинув і син Ярослава – Володимир, який служив мінометником у 68-й єгерській бригаді. Його життя обірвалося у березні 2025 року на Покровському напрямку.

Ярослава Васильовича поховали з усіма військовими почестями в Самборі, на Меморіалі Героям України. Тепер він спочиває поруч зі своїм сином, у вічному спокої.

Побратими згадують Ярослава як людину виняткової мужності, надійного товариша та справжнього професіонала своєї справи. У Героя залишилися дружина, син, та рідний брат, яким він буде вічно бракувати.

🕯 Вічна пам’ять, слава і шана Герою! Герої не вмирають!