Глибока скорбота знову огортає Гайсинську громаду, адже одна за одною надходять трагічні звістки про втрати на фронті. Сьогодні, 07 листопада 2024 року, наша громада вчергове схилила голови, прощаючись із справжнім Героєм-захисником, який свідомо обрав шлях воїна та до останнього подиху віддано боронив свободу, незалежність і мирне майбутнє для кожного з нас – Ігорем Миколайовичем Лантухом.

Церемонія прощання з Героєм відбулася у мальовничому міському парку культури та відпочинку, у Храмі Святого Великомученика Пантелеймона. Сотні гайсинчан, об’єднані спільним горем, проводжали траурну ходу «живим коридором», стаючи на коліна, що символізувало безмежну шану та вдячність. Це було щире вираження глибокого смутку та визнання величі подвигу Ігоря Лантуха.

Життя загиблого Захисника було нерозривно пов’язане з його рідним Гайсином. Саме тут він зростав, навчався у міській школі № 6, а потім здобув спеціальність газозварювальника у Немирівському ПТУ. Після завершення навчання Ігор Лантух повернувся до рідного міста, де працював, насолоджувався життям, був люблячим чоловіком та турботливим батьком для свого сина, а також опорою для матері. Він володів золотими хазяйськими руками і мав великий досвід у будівельній сфері, що свідчило про його працьовитість та відданість справі.

Його кум згадує Ігоря з теплотою: «Ігор був вихованим, доброзичливим, надзвичайно люб’язним. Він завжди посміхався, з оптимізмом дивився у майбутнє та завжди підтримував своїх рідних і близьких». Ці слова яскраво характеризують його як світлу та позитивну особистість, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Однак, всі плани на життя цього надзвичайного чоловіка зруйнувала жахлива повномасштабна війна. Минулого року Ігор Лантух, не вагаючись, по мобілізації вступив до лав Збройних сил України, відчуваючи обов’язок захистити рідну землю від підступних ворожих окупантів. Це був його свідомий вибір – стати на захист своєї країни.

Ігор Миколайович служив матросом та вогнеметником вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 35 Окремої бригади морської піхоти. Його служба була важкою та небезпечною, але він виконував її з гідністю та мужністю.

Життя Захисника обірвалося 30 жовтня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання в районі населеного пункту Іллінка Донецької області. Ігор Лантух отримав травми, несумісні з життям, віддавши найцінніше – власне життя – за свободу України. Ця непоправна втрата стала черговим болючим нагадуванням про ціну, яку платить наш народ за незалежність.

Провести в останню путь загиблого Героя та низько вклонитися його світлій пам’яті прийшли рідні та близькі, друзі, однокласники, побратими, а також представники Гайсинської міської ради, військової адміністрації, військовослужбовці, духовенство та всі небайдужі жителі громади. Кожен присутній усвідомлював велич подвигу та глибину втрати.

Зі скорботою у голосі виступив міський голова Анатолій Гук, висловивши щирі співчуття родині спочилого воїна від імені всіх жителів об’єднаної територіальної громади. Його слова були сповнені болю та поваги до загиблого Ігоря Лантуха.

Поховали спочилого Захисника на кладовищі міста Гайсин з усіма військовими почестями. На честь загиблого воїна військові здійснили три залпи, символізуючи останню пошану. Після виконання Державного гімну України синьо-жовтий стяг, як символ незламності та свободи, був переданий сину Героя. Це зворушливий момент, що підкреслив спадкоємність поколінь у боротьбі за Батьківщину.

Спи спокійно, дорогий наш Захисник. Вічна, світла тобі пам’ять та безмежна шана. Герої не вмирають! Слава Україні!