Сказ – це гостра вірусна інфекція, що передається людині від інфікованих тварин через укуси, подряпини або навіть простий контакт слини зараженої тварини з пошкодженою шкірою чи слизовими оболонками. Хоча випадки зараження сказом рідкісні, їх наслідки є катастрофічними. Якщо симптоми хвороби почали проявлятися, шанси врятувати людину мінімальні, що робить профілактику та негайне реагування критично важливими.

Найчастіше вірус сказу передається від диких хижих тварин, таких як лисиці, кажани, єноти, а також від безпритульних собак і котів. Вірус проникає в організм і починає рухатися нервовими волокнами до головного та спинного мозку. Інфікована тварина може здаватися цілком здоровою або, навпаки, виявляти незвичну поведінку – агресію, надмірну ласкавість, або навіть параліч.

Інкубаційний період сказу може тривати від кількох днів до кількох місяців, а іноді й понад рік, залежно від місця укусу та кількості вірусу, що потрапив в організм. До типових, але вже загрозливих проявів, належать:

• оніміння, поколювання або печіння в ділянці укусу/подряпини, що є першою ознакою поширення вірусу;
• надмірна тривожність, збудження або неспокій, які можуть перерости в гідрофобію (боязнь води) та аерофобію (боязнь протягів);
• утруднення при ковтанні або диханні через спазми м’язів гортані та дихальних шляхів;
• галюцинації та марення, що свідчать про ураження центральної нервової системи;
• параліч, який прогресує від місця укусу до інших частин тіла, призводячи до повного знерухомлення.

Як вже зазначалося, після появи перших симптомів шанси на одужання практично відсутні, що підкреслює необхідність негайних дій після будь-якого потенційного контакту.

Де поширений сказ у світі?

Сказ поширений по всьому світу, але особливо неблагополучні зони включають:

• країни Азії, де велика кількість випадків реєструється у зв’язку з високою популяцією безпритульних собак;
• держави Африки, де сказ також є серйозною проблемою для громадського здоров’я;
• Центральна та Південна Америка, де вірус активно циркулює серед диких тварин та кажанів.

Навіть у розвинених країнах, де сказ контролюється серед домашніх тварин, ризик передачі від диких тварин залишається.

Чи можна захиститися від сказу?

Існує ефективна профілактична вакцина проти сказу, яка допомагає запобігти розвитку хвороби. Її рекомендують людям, які перебувають у групах ризику (ветеринари, мисливці, працівники лісового господарства) або тим, хто прямує у регіони з підвищеною епідеміологічною ситуацією. Вакцинація домашніх тварин є ключовим заходом для запобігання поширенню вірусу. Шанс на одужання є, але тільки до початку прояву симптомів. Якщо ж клінічні ознаки хвороби вже почали проявлятися – вилікувати сказ, на жаль, неможливо.

Як не заразитися сказом під час подорожей – важливі поради

Для туристів та мандрівників особливо важливо бути обережними: слід уникати контактів із дикими та безпритульними тваринами, незалежно від їхнього вигляду. Не годуйте їх і не наближайтеся, навіть якщо вони виглядають доброзичливими або поводяться незвично. Деякі інфіковані тварини можуть здаватися ручними або ласкавими, але це не означає, що вони безпечні; така поведінка може бути ознакою захворювання. Завжди слід пам’ятати, що вірус сказу може бути присутнім у тварини задовго до появи явних симптомів.

Якщо вас подряпала, вкусила або лизнула підозріла тварина:

• негайно і ретельно промийте місце контакту великою кількістю мила та води протягом щонайменше 15 хвилин. Це допомагає вимити вірус;
• негайно зверніться по медичну допомогу на місці перебування. Не зволікайте, навіть якщо поранення здається незначним;
• після повернення додому – обов’язково зверніться до лікаря для подальшого обстеження та проведення повного курсу антирабічної вакцинації, якщо це буде необхідно.

Пам’ятайте: своєчасна реакція та належна медична допомога – єдиний спосіб врятувати життя після потенційного зараження сказом.