Традиційні назви гральних карт мають глибоке історичне коріння, яке сягає Східної Азії. Карти, що еволюціонували з китайських дерев’яних листів XII століття, пройшли шлях трансформації, включаючи появу мастей. Китайська символіка пов’язує 52 карти з 52 тижнями року, а 13 карт кожної масті – з 13 тижнями кожного сезону. Кожна карта має свій індекс, де валет, дама та король відповідають 11, 12 та 13 відповідно. Сума індексів у межах однієї масті становить 91, що відповідає кількості днів у трьох місяцях кожного сезону. Помноживши 91 на 4, отримуємо 364, що майже дорівнює кількості днів у році.

Європейська адаптація гральних карт, що почалася значно пізніше, не була миттєвою. Протягом століть карти зазнавали заборон, але їх популярність невпинно зростала. Художники часто використовували портрети відомих історичних постатей для зображення карт вищого рангу: Карл Великий як король чирв, цар Давид як король пік, Олександр Македонський як король треф, а Юлій Цезар як король бубен.

В Україні гральні карти з’явилися у XVI столітті. Козаки XVII століття використовували німецьку колоду, яка відрізнялася від сучасної відсутністю дам (замість них була карта