Сергію, незадовго до вашого дня народження. Розкажіть, яке було найяскравіше святкування цього свята?

Найбільш пам’ятним, напевно, не згадаю, але найбільш результативним було минулорічне святкування. Закритий благодійний захід для близьких друзів та знайомих, з продажем лише 50 квитків: концерт БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, благодійний аукціон та, звісно, багато привітань. Більшість гостей прийшли з донатами для Сил Оборони замість подарунків, за що я дуже вдячний. Завдяки цьому вечору було зібрано 9 мільйонів гривень на потреби українських військових. Вражаюча сума для камерного свята.

Як плануєте відсвяткувати 43-річчя?

Як завжди, на сцені, але цього року концертний майданчик буде більшим, ніж зазвичай. Ми виступимо з концертами у київському Палаці спорту, 8 та 10 травня. Таке святкування приносить більше користі, оскільки виступи допомагають збирати кошти для підтримки військових.

Як поєднуєте святкування з роботою та чи запрошуєте близьких на цей концерт?

Це святкування нічим не відрізняється від звичайного турового концерту, хіба що більше привітань та побажань. Цього року приїдуть мої батьки, що мене дуже тішить, адже їм не часто вдається подолати таку відстань з Мукачева до Києва, та й це досить виснажливо. Зазвичай я їжджу до них.

Чи плануєте святкувати після концертів?

8 травня – ні. Після завершення двох великих концертів, можливо, організуємо з друзями та батьками, невеличке барбекю на природі. Або відпочиватиму вдома, хтозна.

Що вам ближче: камерне святкування чи масштабне?

Святкування на концертах, цьогоріч це Палац спорту, що досить масштабно, приносить більше користі. Але, насправді, мені ближче святкування з коханою, родиною та друзями, у камерній атмосфері, з розмовами. Гучні святкування зараз недоречні, та й бажання такого немає.

Якби могли загадати одне бажання, яке б обов’язково здійснилося?

Відповідь очевидна і збігається з бажанням кожного українця – справжня українська перемога. І щоб усі, хто захищає країну, повернулись додому, до своїх рідних та близьких. Усіх чекаємо вдома.

У вас двоє дітей. Який наймиліший подарунок від них ви отримали на день народження? Чи були несподіванки? Чи люблять діти влаштовувати сюрпризи?

Звісно, як і всі діти, вони дарували малюнки та речі, зроблені своїми руками, що дуже приємно. Неприємних сюрпризів не було, вони чемні та слухняні. Діти більше люблять отримувати подарунки, ніж дарувати, і це природно.

Наша розмова триває на приємній ноті, але не можу не поставити декілька актуальних питань. Українська музика зараз стала популярнішою, але періодично можна зустріти, як молодь розважається під російські пісні. Що ви про це думаєте? Як це можна викорінити? Наприклад, актор Богдан Бенюк закликав бити дітей за російську мову.

Всі притомні люди, якщо не в 2014 році, то з початком великої війни, мали б зрозуміти необхідність виключення такої музики зі свого життя. Хоча досі не всі притомні, і ми постійно бачимо російськомовні пісні в чартах, що дуже прикро. Здебільшого, ці прослуховування забезпечують діти та підлітки, які не до кінця розуміють причинно-наслідкові зв’язки та вплив цієї музики.

Не слід забувати і про підлітковий протест. З цим, дійсно, важко впоратися, як дитині, так і дорослому. Цю ситуацію може змінити лише час, оточення та розмови батьків з дітьми.

Злата Огнєвіч якось сказала, що артистами можна називати лише перевірених часом людей. Як ви до цього ставитесь? Чи вважаєте себе топ-артистом в Україні?

Артист – це людина, у якої є свої слухачі. Немає значення, чи почав він кар’єру вчора, чи 20 років тому. Важливо лише те, чи люблять і слухають його люди.

Пропоную вам бліц.

1. Я на свій день народження завжди… (граю концерт)

2. Я ніколи не… (стрибав з парашутом)

3. Найбільше я боюсь… (перестати писати музику)

4. Якби не музика, я б займався… (графічним дизайном)

5. “Дим” чи “Зорі”? (“Якби”)

6. Найбільше мене дратує… (хамовитість людей)

7. Мене надихає… (життя, яке я живу)

8. Кохання – це… (турбота)

9. Мої шанувальниці часто… (дарують мені квіти, хоча я звик, що квіти дарую я)

10. На сцені я відчуваю… (що я на своєму місці)