Історії наших захисників

42-річного колишнього верстатника одного з костопільських деревообробних підприємств Анатолія Степчука мобілізували у травні 2024 року дорогою з роботи. Він одразу ж зарахували до складу 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Початкове навчання проходило в українських навчальних центрах, після чого Анатолій здобував військову спеціалізацію мінометника, навчаючись у Польщі та Франції. Восени 2024-го, одразу після повернення з Франції, підрозділ Анатолія Степчука перекинули на Покровський напрямок, який на той час був найгарячішим на фронті. Головний сержант-командир міномета Степчук провів на «нулі» пів року, переживши кілька контузій. Ця боротьба вимагала неймовірної сили духу.

У травні цього року, під час однієї з коротких поїздок додому, наш захисник одружився. З його майбутньою дружиною Марією вони перебували у стосунках кілька років. Це перший шлюб для Анатолія. Пані Марія має чотирьох дорослих доньок та п’ятеро онуків. Протягом усього непростого воєнного шляху саме вона була незмінною опорою та джерелом підтримки для Анатолія, надаючи йому моральну силу.

На жаль, через три тижні після весілля, під час виконання бойового завдання, Анатолія наздогнав ворожий дрон. Внаслідок атаки він втратив обидві ноги вище коліна. Ця страшна звістка не злякала Марію. Вона віддано доглядала за чоловіком у лікарні, допомагає йому пройти складний процес протезування та адаптуватися до життя з новими ногами. Пані Марія запевняє, що ніколи його не покине, демонструючи виняткову силу любові та відданості. Історія Анатолія Степчука — це свідчення незламності духу українського захисника та сили людських стосунків, що допомагають подолати найважчі випробування. Його боротьба за повернення до повноцінного життя триває.

Повний текст історії Анатолія Степчука читайте тут: https://kostopil-rada.gov.ua/news/1758722194/