Квітами та подарунками привітав її з наступаючим святом. За чашкою чаю з великим задоволенням поспілкувався з Валентиною Михайлівною, послухав її прекрасні душевні вірші. Валентина Михайлівна, віддана педагог та талановита поетеса, є справжнім скарбом для громади села Артемівка.

Валентина Михайлівна більше 30 років свого життя присвятила навчанню учнів в Артемівській школі. Викладала українську мову та літературу. Вона є педагогом та наставником для багатьох поколінь дітей та вчителів, залишивши незгладимий слід у їхніх серцях. Її професійна діяльність та відданість справі освіти заслуговують на глибоку шану.

Валентина Михайлівна – унікальна особистість. Жінка, яка ніколи не втрачає оптимізму, демонструючи неабиякий талант людського спілкування. Своєю людяністю, освіченістю та небайдужістю до долі людей вона надихає оточуючих. Мудра, добра, тактовна, завжди готова прийти на допомогу – ці риси роблять її справжнім прикладом для наслідування.

Складно уявити, скільки поколінь вихованців пройшли через її турботливі руки, скільки дітей вона надихнула, передавши їм свої знання та любов до української мови і літератури. Валентина Михайлівна є взірцем справжнього вчителя.

Жадан Валентина Михайлівна народилася 02 серпня 1946 року в с.Артемівка в родині колгоспників. Від самого дитинства рідна земля та народні традиції були для неї джерелом натхнення і любові, що згодом знайшло своє відображення в її поетичній творчості.

Протягом 1953-1965 років навчалася в Артемівській середній школі, яку закінчила із золотою медаллю. У 1967 році вступила до Харківського державного університету ім. Каразіна на філологічний факультет. Професійну діяльність пов’язала зі своєю рідною школою в селі Артемівка. Викладала українську мову та літературу, учні поважали її як мудрого наставника і справжнього друга. З 1994 по 1999 роки працювала лаборантом Артемівської середньої школи. В цей же час розпочала активну роботу над створенням шкільних музеїв – «Світлиця» – осередку української культури та традицій, Музею майстра-різьбяра Бориса Лубенця – простору збереження пам’яті про талановитого земляка та його творчість.

Валентина Михайлівна разом з чоловіком виховала двох синів, які отримали гідну освіту та обрали шлях служіння людям. Старший син, Володимир, присвятив себе освіті, продовжуючи справу матері, виховуючи нове покоління й утверджуючи цінність знань і культури. Молодший, Олександр, обрав медицину, очолює заклад охорони здоров’я і стоїть на сторожі здоров’я людей, поєднуючи професіоналізм із високою відповідальністю.

Валентина Михайлівна закохана у своє рідне село. Вірші, які вона пише, переважно про її край, його людей, школу та її випускників. Варто зауважити, що жодна зустріч випускників Артемівської школи не проходить без Валентини Михайлівни. Ця чудова жінка прищепила любов до навчання та шкільного життя багатьом своїм випускникам, які згодом самі стали вчителями і працюють у різних навчальних закладах.

У доробку цієї талановитої жінки є дві збірки віршів, які побачили світ у 2016 році: «Мелодія осені» та «Шкільна зоря на вік сія». Твори Валентини Михайлівни публікувалися у численних збірниках та альманахах, що свідчить про її значний внесок у літературне життя.

З 1997 року Валентина Михайлівна є членом «Клубу любителів прекрасного», де продовжує розвивати свою творчу натуру і ділитися натхненням з однодумцями.

У 2016 році Валентині Михайлівні було присвоєно звання «Почесний громадянин села Артемівка», що стало гідним визнанням її багаторічної праці та неоціненного внеску в освіту та культуру рідного краю. Це звання підкреслює її особливе місце в історії села.

Нині Валентина Михайлівна на заслуженому відпочинку, проте і досі не полишає свою найбільшу любов – поезію. У віршах вона знаходить натхнення і силу, ділиться ними із рідними та близькими, продовжуючи просвітницьку діяльність через своє слово.

« повернутися