🕯🖤 НАРОДЖЕНИЙ І СПАЛЕНИЙ ВОГНЕМ: ЧЕРЕЗ ПІВ РОКУ ПІСЛЯ ЗАГИБЕЛІ «НА ЩИТІ» ПОВЕРТАЄТЬСЯ ТАНКІСТ ІГОР ГОРДІЄНКО

З 20 лютого 2014 року, коли країна-агресор розпочала посягання на українські території, розпочалася нова історична ера, відмічена порушеннями міжнародного права у ХХІ столітті. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, російсько-українська війна стала трагедією для кожного українця. Країна-терорист посилила ескалацію збройного конфлікту, розв’язавши тотальну війну, що набула глобального масштабу.

Весь цивілізований світ відчуває на собі тиск агресора, і найстрашнішими наслідками війни є втрати невинних життів. З кожним днем приходять сумні звістки про загибель наших хоробрих Воїнів-захисників, які стали на захист України, вступивши в нерівний бій з окупантами. Ми зобов’язані шанувати пам’ять про них, зберігаючи їх імена в серцях, як приклад хоробрості та відваги у боротьбі за свободу.

Нещодавно до Хорольської громади прийшла ще одна трагічна звістка про загибель Героя, який самовіддано боровся з російською машиною смерті. Після проведення ДНК-експертизи, майже через пів року після трагічної загибелі, родина отримала страшну звістку про смерть мешканця села Шишаки Клепачівського старостату – Ігоря Вікторовича Гордієнка (16.02.1986 р.н.).

Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого відділення 115-ої окремої механізованої бригади у складі 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ, відомий під позивним «Гошик», загинув 7 вересня 2024 року. 38-річний танкіст загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області. Тіло Захисника було ідентифіковано та повернуто на рідну Хорольщину для гідного поховання лише після проведення ДНК-експертизи. Ігор Гордієнко став 115-м Захисником з Хорольського краю, ім’я якого навічно закарбовано в історії визвольної боротьби.

Вся Хорольська громада в глибокій скорботі висловлює співчуття родині загиблого Героя: сину – Максиму (2015 р.н.), дідусю – Олексію Трохимовичу Толоку, бабусі – Надії Степанівні Толок, батькові – Віктору Миколайовичу Педьку, дружині – Нані-Шіхіні Володимирівні Гордієнко, тещі – Ніні Степанівні Гвоздік, своячці – Тамарі Володимирівні Гвоздік, тітці – Раїсі Олексіївні Мусієнко, двоюрідним сестрам – Ірині Сергіївні Мусієнко та Руслані Сергіївні Мусієнко, другові дитинства – Юрію Миколайовичу Гузику, друзям, однокласникам, односельцям, бойовим побратимам і всім тим, хто переживає безповоротну втрату, яка стала потрясінням та трагедією на все життя. Пам’ять про Ігоря житиме вічно.

Про точну дату та час церемонії прощання зі славетним воїном Ігорем Гордієнком на площі біля пам’ятника Т.Г.Шевченку в м.Хорол та поховання в с.Клепачі буде повідомлено додатково, після повернення Героя «на щиті».

Ігор був справжнім патріотом своєї Батьківщини, який добровільно став на захист України від російської агресії. Його відвага, мужність та самопожертва – приклад для кожного з нас, символ героїзму, волі та незламного духу українського народу. Герої не вмирають! Низький уклін та безмежна вдячність славетному Герою Ігорю! 🇺🇦