Народний дім, бібліотека, школа.

Тілько ворог, що сміється… Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине — Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!

Цей короткий, але потужний вірш, сповнений патріотизму та віри в непереможність українського духу, нагадує нам про важливість збереження національної ідентичності навіть у найскрутніші часи. Народний дім, бібліотека, школа – ці слова символізують основи українського суспільства, культури та освіти. Вони є тими китами, на яких тримається наша нація. Ворог може глузувати, але його сміх – лише прояв слабкості перед силою українського народу.

Вірш закликає до непохитності та віри у власні сили. Слава України не згине, вона розповість історію боротьби за свободу та незалежність. У цій боротьбі визначається, «чия правда, чия кривда» і «чиї ми діти». Український народ – діти слави, діти, які мають велике минуле та світле майбутнє. Наша дума, наша пісня – це те, що ніколи не помре і не загине. Саме в них, в нашій культурі та духовності, полягає слава України.

Сьогодні, як ніколи раніше, важливо пам’ятати про ці слова. Вони надихають, зміцнюють дух та дають силу протистояти викликам. Ворог, що сміється, повинен знати, що український народ не зламати. Слава України буде жити вічно, передаючись з покоління в покоління.

Цей вірш – це не просто слова, це заклик до дії, заклик до боротьби за свою землю, за свою культуру, за своє майбутнє. Нехай він надихає нас на подвиги в ім’я України!