Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання, між родичами, колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, незалежно від їх родинних відносин чи шлюбу. Важливо пам’ятати, що домашнє насильство включає погрози вчинення таких діянь (згідно статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”).

Ніхто не повинен терпіти знущання, і важливо знати, як протидіяти домашньому насильству.

Діти – це окремий пріоритет у питаннях домашнього насильства, оскільки вони не завжди можуть себе захистити. Тому захист дітей від домашнього насильства – це відповідальність дорослих.

Щоб ефективно протидіяти домашньому насильству, треба знати, що це таке, які його прояви, хто є кривдником та жертвою, і, головне, як захиститися та куди звертатися по допомогу.

Домашнє насильство може бути фізичним, сексуальним, психологічним або економічним, і проявлятися як прямою дією, так і бездіяльністю.

Географія домашнього насильства не обмежується лише місцем проживання родини. Воно може відбуватися:

– у сім’ї;

– у межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою;

– незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пам’ятайте, що дитина, яка бачить насильство, є жертвою, а не свідком!

Куди звертатись, якщо вчиняється домашнє насильство?

Перш за все, зверніться до поліції за номером 102. Поліція виїде на виклик, встановить обставини, і при наявності відео- або фотофіксації, їх необхідно надати поліцейським.

Поліція складе протокол, який передається до суду, і при необхідності винесе кривднику терміновий заборонний припис. Після розгляду справи судом, кривдника притягнуть до відповідальності.

По-друге, існують телефонні «гарячі лінії»:

● безкоштовна та цілодобова «гаряча лінія» 15-47 (з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей)

● національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) або на короткий номер (безкоштовно з мобільних телефонів) 116 123

● єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно) 0 800 213 103. 

Зателефонувавши на будь-який з цих номерів, ви отримаєте психосоціальну та юридичну підтримку та консультацію.

По-третє, зверніться до місцевої громади/державної адміністрації, служби у справах дітей, якщо насильство вчиняється стосовно дитини. Місцеві громади координують запобігання та протидію домашньому насильству.

Якщо вам потрібен безпечний прихисток, є денні центри з «кризовими кімнатами», притулки, пункти медико-психологічної допомоги та соціальні квартири з медичним і соціальним супроводом.

На кожному з цих об’єктів вам гарантовано догляд, зокрема медичний і соціальний.

« повернутися