«Нас сприймають як передвісників біди»… Ця фраза – не вигадка, а реальний голос ветерана, учасника дослідження Українського ветеранського фонду «Стигматизація ветеранів і ветеранок: ситуація в Україні та досвід США». Коли наші захисники повертаються додому, вони стикаються з іншим фронтом – стигмою. Часто це не агресія, а виснажлива жалість, упередження або мовчазне відсторонення. Важливо говорити про підтримку ветеранів відкрито.

Бути ветеранкою – це подвійна нестандартність, як військова і як жінка, що вийшла за межі гендерних ролей. Ветерани з інвалідністю стикаються з надмірною опікою або поглядом крізь призму жалю. Психологічна реабілітація викликає у частини суспільства відчуття небезпеки, замість розуміння відповідальності за здоров’я. Суспільство має підтримку ветеранів та не оцінювати, а створити гідні умови для життя й відновлення. Підтримка ветеранів – це наш обов’язок.

Ми повинні говорити про підтримку ветеранів голосно. Війна змінює долі та світогляди. Завдання суспільства – підтримка ветеранів, а не стигматизація. Важливо створити умови для їх гідного життя і відновлення. Підтримка ветеранів – це ключовий елемент адаптації. Шануймо тих, хто ризикував життям заради нас. Повага – це не гасло, а щоденна дія. Підтримка ветеранів – це вияв поваги. Важливо розвінчувати міфи та упередження щодо ветеранів. Підтримка ветеранів має бути безумовною. Забезпечення психологічної та соціальної підтримки ветеранів є пріоритетом.

Підтримка ветеранів в Україні є надзвичайно важливою, адже вони потребують нашої допомоги та розуміння. Підтримка ветеранів – це інвестиція в наше майбутнє.