Після майже 300 років у труні, більшість тіл перетворилися б на прах. Однак, австрійський “висушений капелан” зберігся надзвичайно добре, що викликало великий інтерес у науковців. Незвичайна техніка бальзамування, використана для його збереження, стала предметом детального аналізу.

Вікарій, який помер у 1746 році, завдячує своєю довговічністю незвичному методу бальзамування, пише Dailymail, підкреслюючи унікальність цього випадку.

Хоча бальзамування було поширеною практикою в багатьох культурах, випадок з австрійським вікарієм вирізняється своїм незвичайним підходом. Вчені зосередили свою увагу на вивченні цього конкретного методу.

“Наше дослідження показало, що відмінна збереженість була досягнута завдяки незвичайному типу бальзамування”, – зазначив провідний автор дослідження Андреас Нерліх, патологоанатом з Університету Людвіга-Максиміліана.

Метод включав наповнення живота через ректальний канал деревною стружкою, гілками та тканиною, а також додавання хлориду цинку для осушення тіла. Цей унікальний підхід відрізняється від традиційних методів бальзамування.

Команда вчених провела ретельний аналіз та встановила, що верхня частина тіла мумії збереглася повністю, тоді як нижні кінцівки та голова показали ознаки розкладання. Це дає змогу зрозуміти, як різні частини тіла реагують на процес бальзамування.

Під час дослідження було виявлено різноманітні матеріали в черевній та тазовій порожнинах. Дослідники виявили деревну стружку з ялиці та ялини, фрагменти гілок, а також тканини. Ці матеріали були легко доступні в той час, що пояснює їх використання.

Вчені вважають, що комбінація цих матеріалів відіграла ключову роль у збереженні мумії. Деревна стружка та гілки вбирали вологу, а хлорид цинку мав осушувальний ефект, забезпечуючи довговічність.

“Деревна стружка, гілочки і суха тканина ввібрали більшу частину рідини всередині черевної порожнини”, – пояснив Нерліх, підкреслюючи роль абсорбентів.

Токсикологічний аналіз показав сліди хлориду цинку, який відігравав важливу роль у процесі осушення тіла. Це свідчить про цілеспрямований підхід до бальзамування.

На відміну від більшості методів, які передбачають розтин, цей метод вимагав введення бальзамувальних матеріалів через пряму кишку. Це ще один аспект, що робить цей випадок унікальним.

Радіовуглецеве датування показало, що за життя вікарій харчувався якісною їжею, зокрема зерновими з Центральної Європи та продуктами тваринного походження. Однак до кінця життя його раціон погіршився, можливо, через труднощі того часу.

Відсутність серйозних проблем зі скелетом вказує на те, що він не займався важкою фізичною працею. Виявлено також сліди куріння та туберкульозу легенів, що дає змогу краще зрозуміти його спосіб життя.

Інші новини науки

Минулого року вчені розкрили таємницю мумії жінки, яка кричала. Археологи встановили, що жінка жила в Єгипті приблизно 3500 років тому. Вони припускають, що вона померла, кричачи в агонії.

Вас також можуть зацікавити новини: