Сьогодні наша громада прощається з 42-річним Сергієм Панасюком, чия світлина з усмішкою та добрим поглядом стала символом незабутньої людини, яка залишила по собі безцінні спогади. Важко усвідомити, що цієї світлої душі більше немає серед нас. Ім’я Сергія тепер назавжди вписано у скорботну книгу війни, як пам’ять про його жертовність.

Сергій народився 15 січня 1983 року у мальовничому Ковелі. Його шкільні роки розпочалися у школі №6, але згодом, разом із мамою, він переїхав до Шацька. Після дев’ятого класу, Сергій повернувся до рідного міста й вступив до ПТУ №5. Тут, за прикладом батька, майстра Івана Сидоровича, він обрав фах різьбяра по дереву. Однак, життя привело його до інших шляхів – ремонту автомобілів та будівництва, де він здобув цінний досвід.

У Ковелі Сергія звела доля з Марією, його майбутньою дружиною. У 2010 році їхня родина поповнилася сином Максимом. Сергій був не лише турботливим чоловіком, але й люблячим батьком. Його найціннішими моментами були ті, що проведені з рідними. Сімейні відпочинки на природі, біля озер, особливо біля улюбленого Світязя, наповнювали його душу теплом та незабутніми спогадами дитинства.

Останні тринадцять років Сергій присвятив роботі водієм-далекобійником. Його захопленням були подорожі Європою, дороги, нові міста – все це надихало його. Сергій мав виняткову пам’ять та неймовірне вміння орієнтуватися, ніби вся карта Європи зберігалася в його голові.

З початком повномасштабної війни, його професійні маршрути набули нового, важливого значення. Сергій перевозив критично важливі вантажі на схід та південь України, забезпечуючи наших захисників та мешканців прифронтових територій. Водночас, він глибоко усвідомлював, що настане час, коли він сам стане до лав оборонців України.

29 червня цього року Сергія було мобілізовано. Після ретельного навчання, 30 серпня 2025 року, він прибув до військової частини А4862. Там він розпочав службу у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля», опинившись на одній із найгарячіших ділянок фронту. Це місце, де земля здригається від вибухів, а ворог нещадно знищує все на своєму шляху.

6 жовтня 2025 року, стрілець-санітар 2-го штурмового відділення 2-го штурмового батальйону військової частини А4862, солдат Сергій Панасюк, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області. Він повернувся до рідного міста «на щиті», як справжній Герой.

Сьогодні ковельчани, стоячи на колінах, віддали шану воїну, дякуючи за його захист, мужність та незламну відвагу. Міський голова Ігор Чайка висловив глибокі співчуття дружині Марії, сину Максиму, батькам, брату та всім, хто берегтиме пам’ять про Сергія. «Його подвиг – це пам’ять, наш обов’язок і вдячність, яку неможливо виміряти словами», – наголосив він.

На жаль, війна продовжує забирати найкращих. На Алеї Героїв міського кладовища, де знайшов останній спочинок Захисник, ще один синьо-жовтий стяг майорить над могилою. Це символ його самопожертви, відданості та боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Світла і вічна пам’ять Герою!