Ізяславська Отг
10 березня 1865: Перше виконання «Ще не вмерла Україна»
#Наша_історія
10.03.1865 – пісня «Ще не вмерла Україна» вперше публічно прозвучала в Перемишлі, на концерті пам’яті Тараса Шевченка. Ця знаменна подія відзначає важливу віху в історії України, демонструючи силу національного духу та прагнення до свободи.
159 років тому, 10 березня 1865-го, у Перемишлі в готелі «Під провидінням» з нагоди четвертих роковин смерті Великого Кобзаря відбувся скорботний Шевченків вечір. Катедральний хор Перемишля під орудою Анатолія Вахнянина вперше виконав пісню «Ще не вмерла Україна». Цей виступ став історичним моментом, що засвідчив народження пісні, яка згодом стане символом української ідентичності.
На концерті був присутній автор музики – парох села Млинів Яворівського повіту Михайло Вербицький. Його музика додала глибини та емоційного забарвлення словам, створеним Павлом Чубинським. Слова ж написав Павло Чубинський у 1862 році. Його вірш почав своє нелегальне існування в межах царської Росії і як патріотично-політичний твір, і як пісня. Поширення вірша свідчило про незламний дух українського народу, який прагнув зберегти свою культуру та ідентичність навіть в умовах заборон.
Наступного року вірш з’являється у львівському журналі «Мета». Там його і прочитав отець Михайло Вербицький, композитор та священник із Галичини. Він, надихнувшись віршем, створив музику, яка згодом стала супроводжувати його. Гадав, що це вірш Шевченка. Він сподобався священникові, за тиждень отець Вербицький написав музику до всіх віршів, опублікованих у журналі, – спершу для гітари, а потім для хорового співу. Згодом з’ясувалося, що вірш належить не Шевченкові, а молодому етнографові Павлові Чубинському з Борисполя, що під Києвом. Автор тексту та автор музики за життя так і не познайомилися. Ця подія підкреслює роль випадковості у створенні культурних шедеврів.
Але пісня на музику Вербицького вже пішла поміж люди. Її поширення стало символом єднання та національного самоусвідомлення. Уперше як державний гімн її виконали 22 січня 1918 року – під час проголошення четвертого Універсалу Української Народної Республіки. Цей момент став кульмінацією прагнень українського народу до незалежності.
З матеріалу Армія Inform


