Наш Тризуб: Символ Волі та Незламності, Втілений у Гільзах Студениківської Громади

Наш Тризуб – це не просто герб, це символ, що сягає корінням понад 11 століть, несучи в собі спадщину Володимира Великого. Цей могутній знак карбувався на монетах, прикрашав печатки та скріплював найважливіші князівські угоди за часів Київської Русі, коли наша держава була однією з найбільших у Європі. У 1918 році Тризуб був затверджений як державний герб Української Народної Республіки, а 19 лютого 1992 року Верховна Рада України офіційно закріпила його як Малий Державний герб, що пізніше було вписано до Конституції України.

Чому друга армія світу стикається з труднощами, борючись проти 22-ї армії? Відповідь криється в нашому гербі – в коді, що становить нашу сутність: ВОЛЯ! Цей код живе не лише на гербі, він пульсує в серцях кожного українця, тече нашими жилами, живить нашу безсмертну душу і єднає нас як націю. Сьогодні цей код нашого Тризуба сяє не лише золотом на синьому тлі; він майорить на прапорах та шевронах, прикрашає будівлі та надихає на створення мистецьких інсталяцій.

Яскравим прикладом незламного духу та креативності стала Студениківська громада, яка відтворила наш Герб, виклавши його з використаних гільз. Ці гільзи, вже без пороху, стали символом того, що використано за призначенням – для захисту нашої землі від ворогів. Адже саме вони, ці гільзи, були частиною зброї, яка забезпечила мирну тишу, звільнивши нас від жахливих звуків війни. Нині стрункі ряди цих гільз складаються у найдорожче нам слово – воля, символ вільної, незалежної України. І, як завжди, ця велична композиція є результатом спільних зусиль багатьох небайдужих людей.

Ініціатором цієї патріотичної ідеї стала Зоя Тимченко, очільниця культури громади. Разом із чоловіком, Віктором Бутком, вони вирушили до прифронтової зони, щоб зібрати гільзи. Ескіз та малюнок композиції створила художниця Марина Панченко, донька Людмили Бащук. Підготовкою гільз до роботи та їхнім укладанням займався Дмитро Петрович разом з Анею Сабадахою. Голова громади, Марія Лях, надала необхідні матеріали, а Лідія Довгорук подбала про вишукане обрамлення з чорнобривців.

Тепер перед Будинком культури Студениківської громади височіє один із найважливіших державних символів України. Символічно, що він створений саме з гільз, адже це саме той інструмент, яким здобувається наша вічна воля.