Іван Вітюк: історія Героя з Космача, що пройшов найгарячіші точки війни

Іван Вітюк, житель села Космач, є гордим захисником України. Нещодавно він повернувся додому у коротку відпустку, що тривала 15 днів. Цього часу вистачило, аби рідні та близькі відчули тепло воїна, який місяцями перебував на передовій. Іван Вітюк служить у Мукачівській прикордонній бригаді (в/ч 2142), вступивши до лав ЗСУ 15 травня 2023 року. Навчання проходив у Великих Мостах, що на Львівщині, після чого розпочав неперервну службу у найскладніших куточках України.

Першим місцем служби Івана стала північ, кордон із Білоруссю. Місто Чорнобиль, попри офіційну тишу, виявилося небезпечним. У лютому 2024 року Іван Вітюк став свідком атаки російського дрону на Чорнобильську АЕС, яка призвела до прямого влучання у новий конфайнмент над 4-м енергоблоком. Пожежа, пошкодження та підвищення рівня радіації загрожували бійцям, які, попри відсутність засобів захисту, виконували свій обов’язок з честю. Цей досвід, як і загалом служба Івана Вітюка, демонструє надзвичайну стійкість українських захисників.

Згодом підрозділ Івана було переведено на схід України, де проходили запеклі бої на Донеччині, Луганщині та передовій. Серебрянський ліс, відомий як “ліс чудес” серед воїнів, змінився Вовчанськом. Це місто стало одним із символів жорстоких боїв 2024 року. Іван Вітюк провів на позиціях цілий місяць без ротацій, переживаючи важкі бої, атаки дронів, обстріли та відсутність укриттів. Забезпечення було мінімальним, а провізію часто було неможливо отримати через постійні ворожі обстріли місць скидання. “Було таке, що навіть не можна було вийти з укриття. Дрони над головою — не знаєш, наші чи ворожі. А вночі й зовсім не рухались, бо тепловізори “світять” кожного,” — згадує Іван. “Усе навколо зруйновано, будинки падають, наче з картону”.

Попри всі випробування, Іван Вітюк вижив. Зберігши людяність, він повернувся до побратимів. Його позивний — “Дев’ятий”, число, що стало символом його стійкості та внутрішньої сили. Іван належить до тих, хто більше робить, ніж говорить. Має бойові нагороди та кілька поранень, але, як сам зазначає, “Бог беріг”. Іван Вітюк — один із тисяч українців, які стали щитом для своєї держави. Він не шукає слави, але заслуговує на найглибшу шану. Його історія – це жива пам’ять про боротьбу України та приклад для майбутніх поколінь.