У серці війни: історія братів Басовських, українських захисників. Від перших днів АТО до найгарячіших точок сучасної війни, Богдан та Володимир Басовські стоять пліч-о-пліч, захищаючи Україну. Їхня історія – це приклад мужності, патріотизму та незламної віри в перемогу. З початку АТО, брати стали на захист рідної землі, пройшовши через найважчі випробування. Богдан народився в Блюдниках, а Володимир — у Соколі, їх розділяють три роки. Навчалися в місцевих школах, а згодом здобували освіту в училищах обласного центру. Володимир служив у Президентському полку та навчався в Національній академії внутрішніх справ, а Богдан після строкової служби присвятив себе службі у Національній гвардії. Коли розпочалася АТО, брати без вагань стали на захист країни. «З початку АТО ми воювали у складі Івано-Франківського добровольчого батальйону. Брали участь в бойових діях біля населених пунктів Мар’їнка, Сопине, Вугледар, інших населених пунктів біля околиць Маріуполя, а також в багатьох населених пунктах під Донецьком. У 2019 році звільнились. А в 2022 році, коли розпочалась повномасштабна війна, коли вдарили перші ракети по Івано-Франківську, ми з товаришами, з якими раніше воювали, зідзвонились і пішли в ТРО. За деякий час долучились до 10 Коломийської гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Побули на злагодженні навіть не два дні і, оскільки мали значний бойовий досвід, одразу поїхали на завдання – контролювати кордон з Білорусією. А вже за тиждень нас відправили відбивати Київщину» – згадує Володимир. Брати підкреслюють, що нинішня війна кардинально відрізняється від АТО. Сьогодні, незважаючи на комп’ютеризацію та роботизацію, ключовим залишається роль піхотинця. «Зараз служимо у бригадній розвідці. Заходимо в тили ворога і надаємо інформацію бригаді. Бувало, що по 10-15 км в тил ворога заходили. Частково це сьогодні вже відбувається за допомогою дронів та іншої техніки, проте і без піхотинця на війні ніяк, адже, якщо піхотинець не зайде на територію – значить територія ще не наша. Тому без людей на війні не обійтись. Їх завжди потрібно. Не обійтися і без жертв. Порівняно з АТО – кажу всім, що тоді це було заняття в дитячому садочку. Зараз йде справжня страшна війна. Зараз на нас йде все – від піхоти до артилерії та ракет із «Каспія». Дуже часто противник застосовує керовані авіаційні бомби з літаків» – додає Володимир. Історії, які брати згадують, сповнені душевною теплотою, азартом та подякою волонтерам. «Дуже підтримує і мотивує на фронті волонтерська діяльність. Коли приїжджають волонтери – солдати розуміють, що вони комусь потрібні, хтось за них думає і пам’ятає. Це дуже мотивує. З кожним приїздом волонтерів повертається віра в українців, віра у те, що ми робимо спільну справу. І чим сильніший тил, тим сильніший і фронт. Якщо тил дає слабинку – фронт втрачає позиції. Тому прошу всіх – не переставайте допомагати, не розчаровуйтеся, не зупиняйтеся. Тільки разом ми зможемо нарешті перемогти цього лютого ненависного ворога» – ділиться роздумами Богдан. Володимир підкреслює важливість поповнення в лавах ЗСУ, наголошуючи на необхідності відпочинку для бійців. Він також ділиться спогадами про перші дні на війні, коли доводилося використовувати навіть трофейну зброю. «Знаєте що допомогло? – відео на ютубі. Тобто тут головне відношення. Ми потім такої зброї натрофеїли у ворогів, що ще з побратимами з сусідніх позицій ділилися. А зброю дадуть. І М16 в нас потім були, і «ґроти», і «скари», і ще багато закордонної високотехнологічної зброї. Тобто, не завжди у зброї справа» – згадує Володимир. У 2023 році Богдан став відомим завдяки кліпу «Різдво 2023», який нагадав усьому світу про українських героїв. «Це була ідея пресслужби коломийської «десятки». Почалося все з того, що мені подарували трембіту, я взяв її на фронт і там почав робити фото, різні відео для соцмереж. Після цього мені хлопці запропонували знятися у тому відео. Я радий, що кліп передивились мільйони глядачів у всьому світі – це допомогло бригаді зібрати чималу суму коштів для закупівлі необхідного обладнання. Чи став я відомим? Напевно так. Але я більше радію тому, що досі живий, досі роблю свою справу – захищаю Україну від окупанта» – зазначає Богдан. Обидва брати зазнали травм на війні, але продовжують службу з незламною вірою в перемогу. Вони згадують про загиблих побратимів, зокрема Андрія Сокольника, та підкреслюють важливість взаємопідтримки. Зараз вони у відпустці, відпочивають з родиною та набираються сил для подальшої боротьби. «Після стількох років війни нам дещо важко спілкуватися і перебувати в колі цивільних людей. Не завжди є про що розмовляти, вже майже немає спільних інтересів. Тому ми більше перебуваємо у рідному селі, де можемо спокійно відпочити і набратися сил для подальшої боротьби» – резюмує Володимир. Ми дякуємо братам Басовським за їх героїзм та відданість Україні! Слава Україні! #нашізахисники #ЗахисникизГалицькоїгромади