НАШ БІЛЬ…
НАША ГОРДІСТЬ…
ПРИКЛАД БЕЗМЕЖНОЇ ЛЮБОВІ ДО УКРАЇНИ
Саме в такому ключі Олексій Осійчук виступив з промовою у церемонії вручення державної нагороди – ордена «За мужність ІІІ ступеня» батькам загиблого захисника України, нашого славного молодого земляка Максима Свистунова: “Відвага і хоробрість солдата Свистунова, його відданість Україні та Військовій присязі — наша гордість і честь. Його загибель – наш вічний біль. Війна вбила його, вбила тисячі побратимів. Максим, попри вік, мав мужнє і віддане Батьківщині серце. Він, не вагаючись, пішов добровольцем на фронт, бо розумів: Україна потребує таких, як він — сильних, молодих, розумних, сміливих, небайдужих. Його подвиг — це світло, яке не згасне. Ми пам’ятатимемо молодого воїна, красеня-земляка. Його ім’я навічно закарбоване в серцях кожного з нас. Доземний уклін батькам за достойне виховання сина!»
Вручаючи подружжю Свистунових, Тетяні Борисівні та Андрію Павловичу, високу Державну нагороду від Президента України, заступник командира бойової бригади, полковник Ігор Лєдєнцов сказав: «Дякую вам, дорогі батьки! Дякую за виховання сина-патріота, справжнього українського козака. Максим був хоробрим, принциповим і готовим до самопожертви воїном. Ніколи не стояв осторонь бойових справ. Його серце билося в унісон з потребами фронту, з болем і надією своєї країни. Максим завжди прагнув більшого, ніколи не шукав легких шляхів. Він не чекав — він діяв. І навіть у найважчі миті завжди йшов уперед!»
ДОВІДКОВО:
Свистунов Максим Андрійович, 16.06.2003р-15.07.2025р.
Народився, навчався й проживав у смт Захарівка, закінчив одеський технічний коледж, де здобув спеціальність у галузі «енергетичне машинобудування». У 2021 році призваний на строкову службу до окремої бригади морської піхоти, де служив до 16.04.2024р. незважаючи на отриману відстрочку на рік, 01.05.2024р. добровільно мобілізувався до лав Національної Гвардії України. Стрілець-зенітник другого зенітного ракетного відділення ракетно-артелерійського дивізіону бив ворога на Запорізькому напрямку, згодом – на Харківському. Загинув у 22 роки 15 липня 2025р. у ході виконання бойового завдання поблизу н.п.Моначинівка Куп’янського району на Харківщині, внаслідок жорстокого ворожого обстрілу зі ствольної артилерії групи, в складі якої був.
Загальний стаж служби у ЗСУ 3 роки, 7 міс, 4 дні.
Похований у селищі Захарівка.