Пам’яті Героя: Леонід Семенюк – щит України. Цього осіннього дня, коли місто Ковель прощалося зі своїм вірним сином, командиром підрозділу, капітаном Леонідом Семенюком, небо наче плакало, намагаючись передати частинку його душі – такої ж світлої, сонячної й теплої. Леонід Семенюк народився 14 травня 1994 року в селищі Луків Волинської області. Його дитинство було позначене ранньою втратою батька, що зробило його надійною опорою для матері, Наталії Олександрівни, змалечку. Згодом, через сімейні обставини, родина переїхала до Дніпра. Саме там Леонід зростав, мужнів і ставав справжнім чоловіком, рано опановуючи самостійність: готував їжу, навчався, дбав про дім та домашніх улюбленців. Ця внутрішня сила, виявлена в юності, згодом загартувала його характер, зробивши незламним. Після 9-го класу Леонід разом із мамою повернулися на Волинь. Хлопець вступив до престижного обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, демонструючи свою відданість майбутній службі. Його освітній шлях продовжився у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту, де він з відзнакою закінчив кафедру військової підготовки.

Після здобуття освіти Леонід проходив службу у Києві. У 2021 році він звільнився з військової служби, плануючи розпочати нову, цивільну сторінку життя. Та з початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, Леонід Семенюк без жодних вагань став до лав захисників України. Його шлях захисника розпочався у Старокостянтинові, а згодом він опинився в найгарячіших точках фронту. Його слова, «Хто ж, як не я? Україна в нас одна», стали кредо його життя.

Леонід був справжнім патріотом, який глибоко любив усе українське: пісні, книжки, багату історію рідної землі. Особливу пристрасть він мав до документальних творів про визвольну боротьбу, історію УПА, полку «Азов» та події 2014 року. Він активно шукав рідкісні видання, прагнучи докопатися до істини та глибоко розуміти минуле своєї країни.

Із юних років Леонід захоплювався воркаутом та силовими тренуваннями, надихаючи своїм прикладом оточуючих. Де б він не жив, завжди знаходив спортзал, підтримуючи свою фізичну форму та дисципліну. Саме спорт став місцем, де він зустрів своє кохання. Під час служби у Старокостянтинові, відвідуючи фітнес-клуб у Хмельницькому, Леонід познайомився з Катериною, яка працювала там тренером. Їхнє кохання розквітло, і у серпні цього року вони одружилися. Родина чекала на поповнення, мріючи про спільне майбутнє.

Леонід мав можливість перейти до більш безпечного підрозділу, розглядаючи цей варіант, аби забезпечити спокій для своєї дружини. На жаль, здійснити ці плани йому не судилося. Він мріяв про мир, про щасливу родину, але війна забрала його життя надто рано. Йому було лише 31.

2 жовтня 2025 року, біля села Садки на Сумщині, командир підрозділу Збройних Сил України, капітан Леонід Олександрович Семенюк, загинув, до останнього подиху залишаючись вірним присязі, народу та Україні.

«Ще одне серце перестало битися за Україну. Це був справжній патріот, людина честі й гідності, мужності й відваги. Життєвий шлях Леоніда Семенюка проліг через багато міст, але скрізь він залишав після себе добру пам’ять, повагу й вдячність. Він був справжнім сином України — світлим, чесним, сильним і добрим», — зазначив міський голова Ігор Чайка, висловивши від усієї громади щирі співчуття родині героя.

У пам’ять про випускника Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який навічно зарахований у лави ліцеїстів, щоденно лунатиме удар дзвону. Цим чином навчальний заклад вшановує кожного учня та викладача, які загинули на війні.

Леоніда Семенюка поховають на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять і слава Герою!