Герої йдуть, залишаючи болючу рану…

Особливо важко коли у засвіти відходять зовсім юні Герої – радість, надія і гордість своїх батьків, гордість народу, цвіт і майбутнє України.

Сьогодні, 18 жовтня 2025 року, в с. Антонівка сотні людей зібралися, щоб попрощатися з юним Героєм – БОГДАНОМ БЕРЧАКОМ, який поліг у боротьбі з російським ворогом за Україну, за її волю та свободу.

Йому було лише 23…

Вік, коли життя тільки починається. А він уже встиг стати Героєм. Уже встиг віддати найдорожче — своє життя. Заради України, заради кожного з нас.

БЕРЧАК БОГДАН ІГОРОВИЧ народився 07.02.2002 року в с.Антонівка. Після закінчення місцевої школи, навчався в Дрогобицькому механічному технікумі. Працював на заводі «Леоні».

Вихований, скромний, чесний, спокійний, відповідальний, Для батьків – люблячий та турботливий син. У колі друзів — надійний і відкритий.. Його любили всі – добрий та щирий, він завжди поспішав допомогти.

З початком повномаштабного російського вторгнення, БОГДАН не зміг стояти осторонь. Його вибір – не просто говорити про любов до Батьківщини, а боронити рідну землю від підступного ворога.

13.05.2023 року БОГДАН став на захист України в лавах ЗСУ. За час служби був відзначений грамотами та відзнаками командування за сумлінне виконання військового обов’язку. Відважний воїн, справжній син України, він вірив у перемогу, будував плани на щасливе майбутнє у мирній вільній державі, у рідному селі. Та життя мужнього юнака, сповнене мрій та надій, обірвалося, залишивши по собі біль, який неможливо виміряти.

Вірний військовій присязі старший солдат БЕРЧАК БОГДАН ІГОРОВИЧ, старший стрілець – вогнеметник гірсько – штурмового відділення гірсько – штурмового взводу гірсько – штурмової роти військової частини А1778, загинув 11.10.2025 року від множинних поранень під час ведення бойових дій у населеному пункті Степногірськ Запорізької області.

На церемонії прощання – рідні та близькі, друзі, побратими, духовенство, керівництво громади, односельці, жителі громади.

Гірких сліз не стримував ніхто.  Краяло серця  ридання згорьованої  матері та сльози батька, в очах якого біль, який розриває душу.

Ще тільки недавно, влітку, вони раділи та тішилися – БОГДАН був у відпустці, вдома. Швидко пройшли ці щасливі дні, БОГДАН повернувся до побратимів, на передову, а батьки чекали його вже знову. Та водночас світ зупинився і час втратив зміст, коли вони отримали гірку звістку….

Кожен розумів та в молитві просив Господа допомогти знести цей важкий тягар, який ліг на плечі батьків, що втратили єдиного сина, якого плекали, любили, який мав стати їхньою опорою на старості…

Пронизані спільним болем серця… Усі об’єдналися в єдиній скорботі та вдячності Герою за найвищу жертву задля України і рідного народу.

Слова шани та вдячності Захиснику, співчуття та підтримки рідним і близьким Воїна висловив голова громади Василь Вітер: «Сьогодні плаче вся громада, бо втрату такого юного сина громади відчув кожен. Дякуємо батькам за гідне виховання сина, який мав у серці справжню любов до України. Ми доземно схиляємо голови в глибокій вдячності БОГДАНУ – за захист, за стійкість та мужність, за жертовність. Тепер життя Героя — це наша пам’ять. А наша відповідальність — жити гідно цієї жертви. Вічна слава і шана БОГДАНУ!»

В останнє прощалися з Героєм під залпи почесної варти та Державний Гімн України…

Наш юний відважний Захисник БОГДАН БЕРЧАК відтепер назавжди в серці громади.

Герої не вмирають. Герої стають вічністю.

Слава Україні! Слава її Героям!

« повернутися