З нагоди професійного свята ми завітали на розмову до Славського гірського рятувального центру. Ця спеціалізована частина Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) успішно функціонує в Славську з травня 2023 року, працюючи в новому, модернізованому форматі.

Команда центру скромно називає себе «тихою вартою гір», але кожен рятувальник усвідомлює високий рівень небезпеки своєї роботи. Часто для порятунку людського життя доводиться долати надлюдські труднощі та ризикувати власним здоров’ям.

Про специфіку роботи Центру, його основні завдання, важливість обережності під час походів у гори, а також про те, як діяти у разі небезпеки, ми розпитували керівників – підполковника Андрія Жолобовича та капітана Миколу Хрипту.

Які основні завдання виконує ваш Центр?

Андрій Жолобович: Головне завдання гірського рятувальника – це пошук та надання допомоги людям, які опинилися в складних або небезпечних умовах гірської місцевості. Це можуть бути важкодоступні ділянки, скелі, густі ліси, лавинні схили або печери. Окрім безпосередньо пошукових операцій та надання першої медичної допомоги, ми здійснюємо евакуацію постраждалих під час надзвичайних подій. Також до наших обов’язків входить ліквідація наслідків стихійних лих у горах та проведення профілактичних бесід з місцевим населенням і туристами.

Славський центр спеціальних гірських пошуково-рятувальних робіт є одним із ключових підрозділів ДСНС. Лише за поточний рік ми здійснили 165 викликів, врятувавши життя 33 людей.

“Наш Центр є унікальним для всього західного регіону України. Хоча наше географічне покриття – це вся Львівська область, ми неодноразово виїжджали на допомогу в сусідні Закарпатську та Івано-Франківську області.”

Микола Хрипта

Яке обладнання ви використовуєте?

Микола Хрипта: Наше технічне оснащення включає три автомобілі підвищеної прохідності: Mitsubishi L200, Toyota Land Cruiser та Toyota Hilux. Крім того, ми маємо два квадроцикли Polaris та два снігоходи BRP, які є надзвичайно ефективними в зимовий період.

Андрій Жолобович: Снігоходи, зокрема, є унікальною технікою, що значно розширює наші можливості в зимовий сезон. Загалом, усе аварійно-рятувальне спорядження, яким оснащено нашу Частину, є новим і відповідає всім необхідним стандартам для виконання завдань за призначенням.

З травня 2023 року Центр працює в оновлених приміщеннях, ремонт та оснащення яких було здійснено за кошти Славської селищної ради. Ми щиро вдячні за цю підтримку, яка дозволяє нам оперативніше реагувати на виклики та значно полегшує проведення пошукових і рятувальних операцій.

“Кожен випадок – це нове випробування. Не буває типових пошуково-рятувальних робіт. Ми працюємо з людьми і для людей, і це робить нашу місію особливою.”

Андрій Жолобович

Що змінилося у вашій роботі після оновлення?

Микола Хрипта: З огляду на наше нове оснащення та сучасні засоби, Центр справді є унікальним для всього західного регіону країни. Хоча наше географічне покриття – це вся Львівська область, ми неодноразово виїжджали на допомогу в сусідні Закарпатську та Івано-Франківську області.

Нові засоби значно полегшують нашу роботу. Проте, основне завдання залишається незмінним – рятувати людей у надзвичайних ситуаціях. Кожна така подія є унікальною і потребує високого рівня професійної підготовки, злагодженої командної роботи та готовності діяти швидко й наполегливо.

Чи був у вашій практиці випадок на Тростяні, який можна вважати рекордним за швидкістю реагування?

Андрій Жолобович: Так, був випадок на Новий рік, 1 січня 2021 року. Тоді аварійно зупинився крісельний витяг, і ми успішно зняли 74 людини за дві з половиною години. Серед них було 13 дітей та 3 вагітні жінки. Це справді рекордний показник для такої кількості людей, особливо враховуючи, що температура повітря коливалась близько нуля градусів. Це результат професійної роботи всієї команди.

Кожна подія є неповторною, як уже зазначав Микола. Швидкість реагування залежить від багатьох чинників: погодних умов (вітер, дощ, сніг), кількості людей, що перебувають у небезпеці, а також їхнього віку та стану. Наприклад, зняття людини з висоти потребує часу для її вмовляння та забезпечення безпеки.

“Необхідно усвідомлювати, що під час пошуків також працюють живі люди, для яких гори не роблять винятків. Відповідальне ставлення до власного життя і здоров’я – це найкращий спосіб уникнути небезпеки.”

Андрій Жолобович

Чи траплялися у вашій практиці випадки, які стали для вас особистими викликами?

Андрій Жолобович: Кожен випадок – це справді випробування. Немає двох однакових пошуково-рятувальних операцій. Ми працюємо з людьми і для людей. Коли знаходиш туриста, який провів кілька діб у засніжених горах, це завжди надзвичайно важко емоційно.

Є й інша сторона роботи, про яку не завжди говорять. Коли команда віддає всі сили на пошуки, а людина, яку шукали, виявляється, вже вдома і просто «забула» повідомити. Такі випадки, на жаль, також трапляються.

Микола Хрипта: Кожна надзвичайна ситуація – це виклик. Особливо морально важко шукати дітей, адже відповідальність у таких випадках зростає в рази. Мала дитина часто не може самостійно впоратися з небезпекою в горах чи лісі.

Чи були у вашій практиці кумедні випадки?

Микола Хрипта: Так, були і, напевно, будуть. Проте важливо пам’ятати, що за кожним, навіть найкумеднішим, випадком стоять години, а іноді й ночі напруженої роботи всієї команди рятувальників.

Як ви здобуваєте та підтримуєте свій досвід?

Микола Хрипта: Команда Рятувального центру складається зі спеціалістів з відповідною підготовкою. Ми постійно беремо участь у різноманітних навчальних програмах, зокрема європейських, для підвищення кваліфікації. Також активно розвиваємо програми обміну досвідом, зокрема з нашими польськими колегами з гірських рятувальних служб.

Нашу співпрацю з польськими партнерами офіційно підтримує місцева громадська організація «Ровінь».

“В Україні надання рятувальних послуг є безкоштовним. Люди не несуть відповідальності за свою недбалість, навіть стосовно рятувальників. Нам потрібна практика, коли відповідальність за власну безпеку буде розділятися з рятувальниками.”

Микола Хрипта

Що найважливіше люди повинні знати про вашу роботу?

Андрій Жолобович: Найголовніше – це відповідальне ставлення до власної безпеки. Йдучи в гори, обов’язково повідомте чергового Центру про свій маршрут. Перевіряйте прогноз погоди, щоб негода не застала вас зненацька. Завчасне піклування про безпеку завжди ефективніше, ніж реагування на вже скоєну подію.

Також важливо знати правила безпечної поведінки в горах. У разі непередбачуваних ситуацій дійте відповідно до інструкцій. Намагайтеся чітко описати своє місцезнаходження. При травмах надайте собі першу допомогу. Завжди майте при собі запас води, їжі, аптечку, зарядний пристрій та телефон.

Слід пам’ятати, що гори не роблять винятків ні для кого – ані для туристів, ані для рятувальників. Лавини, скелі, холод – все це однаково небезпечно. Відповідальне ставлення до власного життя і здоров’я – це найефективніший спосіб уникнути лиха.

Чи можливо повністю уникнути людського фактору у надзвичайних подіях?

Микола Хрипта: Рекомендується повідомляти рятувальників про свій маршрут. Це значно полегшує пошукові роботи у разі будь-яких непередбачених ситуацій.

У Європі існує законодавство щодо безпеки в горах, яке зобов’язує туристів мати відповідне страхування. Без нього, у разі надзвичайної ситуації, людина, яка не готова самостійно оплачувати своє порятунок, може не отримати необхідної допомоги.

На території Європейського Союзу діє принцип покарання для тих, хто порушує правила безпеки в горах. Це жорсткі, але дієві заходи.

В Україні надання всіх рятувальних послуг є безкоштовним, і люди не несуть відповідальності за свою недбалість, навіть стосовно рятувальників. Відсутність санкцій призводить до зловживань. Нам потрібна подібна практика, коли люди будуть розділяти відповідальність за свій порятунок.

З чим би ви звернулись до людей?

Андрій Жолобович: Гірський рятувальник працює не лише за обов’язком, а й за покликом душі. Кожен з нас завжди готовий прийти на допомогу. Ми просимо лише про одне: поважати нашу роботу.

Люди повинні усвідомлювати та цінувати цю працю. Вона надзвичайно складна, часто вимагає роботи на межі можливостей, за будь-якої погоди. Кожна ніч може стати вирішальною, і це потрібно розуміти, адже гори не пробачають помилок.

Микола Хрипта: Я б побажав, щоб люди не переоцінювали свої сили в горах. Досвід показує, що багато небезпечних ситуацій виникають через надмірну самовпевненість. Ми закликаємо пам’ятати, що гори – це не лише про красу, велич, пригоди та пошук пригод, але й про велику відповідальність. Адже за кожним викликом на порятунок стоять люди, яких так само, як і вас, чекають вдома.

Андрій Жолобович: Коли наступного разу стоятимете на вершині, відчуваючи вітер і безкрає небо – пам’ятайте, ми готові прийти на допомогу навіть у найтемнішу ніч. Бо ми – ваша тиха варта гір.

Розмову вела Марія Гелюх

« повернутися