Україна знову переживає болючу втрату, прощаючись із одним зі своїх відважних захисників, Лучанином Крюковим Юрієм Валерійовичем, який віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність Батьківщини. Ця звістка глибоко засмучує серця всіх, хто розуміє ціну свободи, яку сьогодні виборює наша країна. Народився Юрій Валерійович 15 березня 1979 року, і все своє життя був справжнім сином своєї землі, а з липня 2021 року він присвятив себе військовій службі, підписавши контракт. Він обіймав відповідальну посаду стрільця-снайпера механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, демонструючи відданість і професіоналізм.

Крюков Юрій Валерійович загинув 3 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Завгороднє, що знаходиться в Ізюмському районі Харківської області. Це сталося під час запеклих боїв, коли кожен метр української землі відстоювався ціною неймовірних зусиль та жертовності. Його подвиг – це чергове нагадування про те, яка висока ціна платиться за мирне небо над головою та можливість жити у вільній країні. Юрій був одним із тих, хто без вагань став на захист свого народу, своїх рідних, свого дому. Його ім’я навічно вписане в історію України як ім’я справжнього Героя.

Смерть Юрія Крюкова – це не просто особиста трагедія для його родини та близьких, це втрата для всієї громади Луцька та для України загалом. Його мужність і самопожертва є прикладом для всіх майбутніх поколінь. Ми висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам Юрія Валерійовича. Нехай Господь дарує їм силу пережити цю невимовну біль. Важливо пам’ятати, що такі втрати не є марними; вони цеглина за цеглиною будують фундамент нашої перемоги. Кожен захисник, що віддав своє життя, залишає після себе невмирущий слід у національній пам’яті.

Пам’ять про Юрія Крюкова житиме в серцях українців вічно. Його ім’я, як і імена тисяч інших Героїв, що полягли за свободу, буде звучати у молитвах та розповідях, передаватися з покоління в покоління. Ми пам’ятаємо їхній подвиг і розуміємо, що наш обов’язок – продовжувати боротьбу, за яку вони віддали найдорожче. Вічна пам’ять та безмежна слава Герою, який став на захист рідної землі та не схилив голови перед ворогом. Його жертовність є символом незламності українського духу та віри в перемогу.