Сьогодні, 6 липня, на історичному Козацькому редуті відбулася зворушлива церемонія вшанування пам’яті близько трьох сотень відважних козаків, які віддали свої життя на цьому полі слави. Ця подія має глибоке історичне коріння, адже саме тут, між селами Плоска та Семидуби, 10 липня 1651 року розгорнулася одна з найзапекліших сторінок національної історії – битва полку Івана Богуна з польським військом. Цей бій став кульмінацією та останнім, надзвичайно важливим етапом у величній Берестецькій битві, що залишила незгладимий слід у свідомості українського народу. Вшанування пам’яті козаків, полеглих у Берестецькій битві, є невід’ємною частиною збереження національної ідентичності та історичної пам’яті України. Козацький редут слугує живим нагадуванням про незламний дух і самовідданість тих, хто стояв на захисті рідної землі. Саме тут, на цій священній землі, що століттями просякнута кров’ю героїв, відбулася Божественна літургія та панахида. Їх очолив Преосвященний Гавриїл, єпископ Рівненський і Сарненський, який возніс молитви за упокій душ як загиблих козаків, так і новітніх українських Героїв, що полягли у боротьбі за Незалежність України. Це духовне єднання поколінь захисників символізує нерозривний зв’язок минулого і сьогодення, підкреслюючи безперервність боротьби за свободу. Традиційно, до спільної молитви за загиблими захисниками України долучився міський голова Василь Антонюк, що засвідчило важливість цієї події для місцевої громади та її шанобливе ставлення до національних героїв. Присутність представників влади, духовенства та громадськості підкреслює глибокий рівень поваги та вдячності до тих, хто не шкодував свого життя заради України. Після завершення богослужіння, яке наповнило серця присутніх світлою печаллю та гордістю, учасники церемонії поклали квіти до меморіалу. Кожна квітка, покладена до підніжжя пам’ятника, є символом невмирущої пам’яті, глибокої пошани та вічної вдячності. Цей акт вшанування на історичному Козацькому редуті є важливим уроком історії для сучасної України. Він нагадує нам, що боротьба за суверенітет та незалежність – це спадковий шлях, що передається з покоління в покоління. Ми повинні пам’ятати про подвиги наших предків, черпати з них силу та натхнення для нинішніх викликів. Шана кожному, хто у минулому боронив і нині продовжує обороняти нашу країну від ворога, є основою національної єдності. Український народ пам’ятає своїх героїв, і цією пам’яттю він живиться, міцніє і прямує до перемоги. Кожен захисник, незалежно від епохи, є невід’ємною частиною великої української історії, і його подвиг назавжди закарбований у наших серцях. Слава Україні!