На полі бою героїчно загинув Сергій Савісько, воїн з Лозівської громади, позивний «Віскас». Його життя обірвалося 16 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Дронівка Бахмутського району. Сергій потрапив під артилерійський обстріл та отримав поранення, несумісні з життям. Це непоправна втрата для Лозівщини та всієї України.

Сергій Сергійович Савісько народився 26 квітня 1995 року в селі Світловщина, Лозівського району Харківської області. Навчався у Панютинській загальноосвітній школі №1, яку успішно закінчив у 2012 році. Згодом вступив до Слов’янського авіаційного технічного училища, де здобував спеціальність «технік – механік», фахівця з технічного стану та експлуатації авіаційної техніки, проте не завершив навчання.

Трудовий шлях Сергія розпочався у 2016–2017 роках на посаді газорізальника у філії «Панютинський вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця». Після цього протягом шести років він працював різноробочим, демонструючи сумлінність та відповідальність.

Сергій був надзвичайно щирою, відкритою та доброю людиною, завжди усміхненою. Він обожнював риболовлю, цікавився технікою, але понад усе цінував свою родину. З 2023 року був одружений, виховував двох синів — Тимура та Нікіту, яким він був люблячим батьком.

18 лютого 2023 року Сергій Савісько був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проходив службу у військовій частині А0536. Там він служив оператором БпЛА у 2 відділенні безпілотних авіаційних комплексів. Сергій був частиною 1 взводу розвідки та коригування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйонно-тактичної групи. Його позивний «Віскас» став відомим серед побратимів.

У січні 2024 року Сергій успішно пройшов навчання з обслуговування та експлуатації БпАК «Вампір», що свідчить про його прагнення до професійного розвитку та ефективного виконання завдань. Він був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», почесною відзнакою командира військової частини А0536 та нагрудним знаком «Ветеран війни», що підтверджує його мужність та внесок у захист Батьківщини.

Пам’ять про Сергія Савіська назавжди житиме серед нас — у серцях тих, хто його знав, і в небі, яке він так любив. Його побратими з легендарного підрозділу «Повітряні хижаки» (53 окрема механізована бригада) з глибоким сумом згадують свого героя:

«З глибоким болем і сумом повідомляємо, що під час виконання бойового завдання, під ворожим обстрілом загинув наш побратим, воїн, справжній патріот — ВІСКАС (позивний). Його життя обірвалося на передовій, там, де вирішується доля нашої держави, там, де щодня стоять насмерть ті, кому небайдужа свобода, правда і майбутнє України. Це важка втрата для всього підрозділу, для побратимів, для родини, для друзів і всіх, хто його знав. Його ім’я навіки залишиться в строю, у наших серцях, у спогадах, у вільній Україні, яку він допомагав відстояти.

Назавжди в строю.
Герої не вмирають.
Слава Герою!
Вічна пам’ять.»

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Сергія Савіська. Його самовідданість та героїзм назавжди залишаться в пам’яті українського народу.