На полях битв за вільну Україну трагічно обірвалося життя юного захисника Арсена Деркача з Сопова, 2006 року народження, відомого за позивним “Тайкус”. Його відхід став болючим нагадуванням про високу ціну, яку платить наша країна за свою незалежність. Арсен мав лише 18 років, коли він віддав своє життя, проте його відвага та самовідданість були гідні найвищої похвали. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях українців. Арсен Деркач є символом молодого покоління, яке, попри свій вік, без вагань стало на захист Батьківщини, показуючи приклад незламної волі. Життя цього молодого воїна, сповнене потенціалу, обірвалося занадто рано, але його подвиг житиме вічно.Арсен був студентом, який свідомо обрав шлях служіння державі, навчаючись в Острозькій академії за спеціальністю «Національна безпека». Попри свій зовсім юний вік, він не вагаючись став до лав 12-ї бригади спеціального призначення “Азов“, демонструючи незламну мужність та відданість своїй Батьківщині. Він героїчно тримав оборону на сході країни, у найгарячіших точках, де вирішується доля України, борючись проти ворога. Його рішення приєднатися до лав Збройних Сил України, незважаючи на можливість продовжити навчання та будувати мирне життя, підкреслює його виняткову мужність та глибоке розуміння відповідальності за майбутнє своєї країни. Арсен свідомо обрав шлях воїна, відмовившись від спокійного студентського життя заради захисту рідної землі.Життя цього відважного воїна обірвалося в районі Щербинівки, що на Бахмутщині. Тривалий час Арсен вважався зниклим безвісти, і цей короткий період невідомості наповнив серця рідних та близьких невимовною надією. Усі вірили, що він живий, що обов’язково повернеться додому. Проте ця надія, на жаль, розбилася об страшну й нещадну реальність – Арсен загинув. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та своїм ідеалам, поповнивши списки полеглих героїв. Ця втрата стала черговим свідченням жорстокості конфлікту та неминучих жертв, які несе український народ у боротьбі за свою свободу.Цьогоріч, 11 липня, Арсену мало б виповнитися всього лише дев’ятнадцять. У цьому віці молоді люди зазвичай мріють про майбутнє, закохуються, здобувають освіту, будують плани. Але захисник Арсен Деркач обрав інший шлях – шлях воїна. Він тримав у руках зброю, захищаючи кожного з нас, невтомно вірив у Перемогу, віддавав себе повністю боротьбі і, зрештою, віддав найцінніше – своє життя. Його самопожертва є символом незламності духу українського народу перед лицем жорстокої війни в Україні. Його вчинок увійде в історію як приклад непересічної мужності та жертовності. Кожен день, проведений ним на фронті, був кроком до перемоги, і його внесок у цю боротьбу є безцінним.Неможливо знайти слова, які могли б втішити тих, хто втратив сина, брата, друга, справжнього Героя України. Неможливо змиритися з тим, що найкраща молодь нашої країни змушена дорослішати і вмирати у вогні неоголошеної війни, захищаючи право на життя майбутніх поколінь. Ці невідворотні втрати ЗСУ залишають глибокі рани в серці кожного українця, нагадуючи про ціну свободи. Кожен загиблий воїн – це незагойна рана для нашої нації. Ми зобов’язані пам’ятати ці жертви і продовжувати боротьбу, за яку вони віддали найцінніше.Ми у вічному боргу перед його подвигом, перед його родиною, перед усіма, хто став на захист Батьківщини. Наші найщиріші співчуття, наш вічний уклін та невмируща пам’ять полеглих, що відійшли у вічність. Світла пам’ять Арсену Деркачу, який назавжди залишиться з нами у люблячих серцях, у вітрах рідного краю, у майбутньому, за яке він заплатив найвищу ціну! Честь та шана від усього українського народу, який ніколи не забуде його самопожертви. Україна завжди пам’ятатиме своїх синів та їхні неймовірні подвиги, імена яких будуть вписані золотими літерами в історію країни.Інформацію про зустріч та прощання з Арсеном Деркачем буде повідомлено додатково. Країна ніколи не забуде подвигу своїх синів, які віддали життя за її свободу та незалежність. Кожен такий випадок – це трагедія, яка підкреслює велич духу українців у їхній боротьбі за мир.