Закон України «Про охорону дитинства», ухвалений 26 квітня 2001 року, ґрунтується на Конституції України та Конвенції ООН про права дитини. Він визначає охорону дитинства як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основна мета закону – забезпечення прав дитини на життя, здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлюючи ключові засади державної політики у цій сфері.

Насильство щодо дитини може проявлятися як у сімейному колі, де воно кваліфікується як домашнє насильство, так і поза родиною – на вулиці, в освітніх закладах чи інших соціальних групах, що класифікується як жорстоке поводження з дитиною.

Домашнє насильство – це будь-які дії чи бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім’ї, місці проживання, між родичами, колишнім або теперішнім подружжям, або особами, які спільно проживають, незалежно від родинних зв’язків. Це також включає погрози вчинення таких діянь.

Жорстоке поводження з дитиною – це всі форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, включаючи домашнє насильство, насильство за ознакою статі, булінг, мобінг, а також незаконні угоди щодо дитини (вербування, переміщення, переховування, передача, одержання з метою експлуатації, обману, шантажу чи використання вразливого стану) згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства».

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, – це особа до 18 років, що зазнала такого насильства або була його свідком. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність і захист гідності. Порядок у сім’ї та закладах має базуватися на взаємоповазі, справедливості, виключаючи приниження честі та гідності дитини.

Держава зобов’язана захищати дитину від:

• Усіх форм домашнього насильства, жорстокого поводження, експлуатації (включно із сексуальним) з боку батьків або законних представників.
• Втягнення у злочинну діяльність, вживання алкоголю, наркотичних засобів.
• Залучення до екстремістських релігійних груп, використання в порнографії, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, азартних ігор.

Держава через службу у справах дітей, центри надання соціальних послуг, кол-центр із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству щодо дітей, органи опіки та піклування надає необхідну допомогу для запобігання та виявлення випадків жорстокого поводження з дитиною. Інформація про такі випадки передається для розслідування та вжиття заходів (стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»).

Держава гарантує рівний доступ до безоплатної правничої допомоги для захисту прав дітей, згідно з Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» (стаття 3 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки (усиновлювачі) є законними представниками дітей і мають право звертатися до суду, органів влади, місцевого самоврядування та громадських організацій для захисту прав та інтересів дитини. Вони також можуть представляти інтереси непрацездатних синів чи дочок без спеціальних повноважень (ст. 242 Цивільного кодексу України).

Обов’язок батьків – забезпечення інтересів дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Батьки несуть відповідальність за порушення прав та обмеження законних інтересів дитини щодо її здоров’я, розвитку, навчання, а також за невиконання батьківських обов’язків (стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

До установ, що здійснюють заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, належать: служба у справах дітей, підрозділи поліції, навчальні заклади, органи охорони здоров’я, центри безоплатної правової допомоги, суди, прокуратура, органи пробації.

Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству:

• Поліція: 0 800 500 202, виклик патруля – 102.
• Урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства: 1547 (цілодобово, безкоштовно).
• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 116 123 (мобільні) або 0 800 500 335 (стаціонарні/мобільні).
• Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 116 111 (мобільні) або 0 800 500 225 (стаціонарні/мобільні).
• Гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно).

Дитина має право особисто звертатися за захистом своїх прав до органів Національної поліції, служби у справах дітей, органів опіки та піклування, органів управління освітою, навчальних закладів та установ.