На фотографії я стою поруч з неймовірною людиною, справжнім героєм. Це незламний воїн, з яким я мала честь поспілкуватися та почути його вражаючу історію. Його досвід – це приклад для тих, хто опинився у важкій ситуації, хто втратив надію та віру у краще. Його розповідь може стати поштовхом до змін та натхненням для нових звершень.

В руках у мене книга, подарована мені Сашком, – скарб, який він щиро радить прочитати кожному. Я лише почала знайомство з її змістом, але вже відчуваю, наскільки вона глибока та багатогранна. Книга є своєрідним мостом між світоглядом атеїста та віруючої людини. Це спроба осмислити давні вірування та релігії, віднайти в них спільні архетипи. Обов’язково поділюся більш детальними враженнями після завершення читання.

А зараз хочу розповісти про людину, яка подарувала мені цю книгу. Сашко – людина, яка в прямому сенсі слова повернулася з «того світу». Він вижив, незважаючи на тяжкі обставини та прогнози лікарів. Він відчув на собі підтримку вищих сил, адже інакше неможливо пояснити ті дива, які трапилися з ним. Навіть якщо намагатися все раціоналізувати та списувати на збіг обставин, залишаються речі, які не піддаються логічному поясненню.

Внаслідок мінно-вибухової травми Сашко втратив фаланги пальців на ногах та отримав 50% опіків шкіри. Лікарі не давали жодних гарантій, що він зможе ходити, навіть після численних операцій. Але Олександр довів усім, що можливо все, якщо мати силу волі та незламний дух. Він не лише відновився, але й не втратив оптимізму та жаги до життя. Він закликає всіх вирушати в гори, адже саме там він відчув цілющу силу природи та знайшов гармонію з собою. Після складної реабілітації він зміг подолати 35 кілометрів в Альпах з ампутованими фалангами пальців. Незламний воїн, приклад для наслідування!

Хочу поділитися словами Сашка, які, я сподіваюся, стануть зверненням до кожного, хто прочитає ці рядки. Його заклик – ніколи не здаватися, працювати над собою та вірити у свої сили, незважаючи на будь-які обставини.

ПРО КНИГУ:
Дарую Вам книгу, бо побачив у Вас якості доброї людини. Кожен з нас – Тисячоликий герой. Просто для певних людей ми самі заганяємо себе в рамки, як того нам велить суспільство. Любі наші дії для когось є актом героїзму, навіть самі банальні (допомогти бабусі перейти дорогу, поступитися місцем в громадському транспорті чи щось накшталт цього).

ПРО ПЕРЕДУМОВИ ДИВА:
Я жив завжди, на мою думку, правильно. Але як це дізнатися? Ось я і дізнався, коли мене поранило. Відгукнулася така кількість людей, що я був в шоці. Зі всього світу приїжали друзі, знайомі, прото люди з Америки,Британії, Канади, Польщі, Німеччини, Франції, України. Одним словом, я тоді зрозумів, що, напевно, добре прожив життя, що така кількість людей переживає, підтримує, відвідує.

ПРО ПОРАНЕННЯ:
Все що я пам’ятаю з поранення, це вибух, а потім біль Але біль притупляв холод (тоді було -25). В принципі – це головний фактор, чому я зараз це пишу )
Пізніше у евакуації в мене вже був больовий шок 3го ступеню. І все, що я пам’ятаю, як в мене тече тепла кров. А потім я починаю тpyситися – чи від болю, чи просто тому, що вмираю. Саша-медик мене повністю обняв і затиснув собою, щоб я ще більших проблем собі не наробив в тому стані.
Проснувся я через декілька днів, коли мене вивели з коми.

ПРО ТЕ, ЩО ДОВЕЛОСЯ ПРОЙТИ:
Описувати все дуже довго. Тому вкажу лише основні етапи:
1. Київ, запалення легень, набряк, відмова, майже смерть… 11 днів на ШВЛ.
2. Німеччина. Ампутація naльців і боротьба за ноги.
3. (Тут почалося цікаве) Підписання згоди на ампутацію правої ноги і диво, свідком якого Ви теж є.
4. Інфекція.
5. Темрява та операція на очі.

ПРО ОДНУ ЦІКАВУ “ВИПАДКОВІСТЬ”, “СПОНТАННЕ РІШЕННЯ”
В останій день, перед відправкою на війну, я зробив те тату на руці. Я був впевнений, що там помру. То думав, що, може, хоч руку найдуть і по ній мене опізнають )
Так мене рідні і найшли…

ДИВО З НОГОЮ:
Отож підписав згоду на ампутацію правої ноги. Я ніколи не спорив з лікарями. Тому і не сварився – треба значить треба. Ранком мала бути операція, але сталася велика аварія на шосе,. Всі опеpaційні були зайняті, тож мою операцію перенесли на три дні. Чудо, але за ці три дні нога почала загоюватись. І Ви її побачили )
Це кульминація мого шляху до стану, який Ви бачили. Я не сильно вірю у вищі сили, але але…