На щиті повернувся Воїн-Захисник, ім’я якого назавжди вкарбується в історію України та серця житомирян. Скорботна звістка про загибель Бабича Дмитра Вікторовича, що народився 2 березня 1991 року і трагічно загинув 16 червня 2025 року, приголомшила рідних, близьких та все місто. Це страшна втрата для всієї країни, адже ми прощаємося з молодим, відважним чоловіком, який без вагань став на захист своєї Батьківщини.

Життя цього воїна розпочалося у мальовничому Житомирі. Тут він зростав, формувався як особистість, мріяв і будував плани на майбутнє. Перші кроки у знання він зробив у загальноосвітній школі №6, яка сьогодні є ліцеєм №6. Уже тоді були помітні його старанність та цілеспрямованість. Після здобуття середньої освіти, юнак обрав робітничу професію, вступивши до ПТУ №1, де опанував фах маляра, штукатура та лицювальника-плиточника. Ці знання та навички Бабич Дмитро згодом успішно застосовував у своїй професійній діяльності.

Його трудовий шлях був пов’язаний з рідним містом. Спочатку він працював на ПАТ “Укрзалізниця”, де проявив себе як відповідальний та сумлінний працівник. Згодом здобував досвід на різних підприємствах Житомира, завжди прагнучи досконалості у своїй справі. Попри всі життєві випробування, зокрема дуже болісну втрату найрідніших людей – своїх батьків, Дмитро демонстрував неймовірну силу духу та мужність. Він гідно пережив це горе, не втративши своєї внутрішньої опори.

Пам’ять про Бабича Дмитра буде жити вічно завдяки його незламному духу та світлій вдачі. Він був доброю, спокійною та щирою людиною, яка вміла цінувати прості речі. Герой дуже любив природу, захоплювався світом тварин. Його інтереси були різноманітними: він цікавився технікою, особливо полюбляв комп’ютери, що свідчить про його допитливий розум. У його серці жила велика мрія – створити власну щасливу родину, виховати дітей та побудувати затишний дім. На жаль, підступна і жорстока війна не дала здійснитися цим світлим планам, обірвавши його життя у розквіті сил.

Коли Батьківщина опинилася у небезпеці, цей житомирянин, як справжній Воїн-Захисник, без вагань став на її захист. Він розумів, що його обов’язок – боронити свою землю та кожного з нас. Захисник долучився до лав Збройних Сил України, демонструючи справжній патріотизм та відвагу. Його мужність та відданість справі були прикладом для побратимів.

На превеликий жаль, 16 червня 2025 року серце Дмитра зупинилося під час бою. Він загинув, захищаючи нас від ворога, виконуючи свій святий обов’язок до останнього подиху. Його життя обірвалося надто рано, але його незламний дух Воїна-Захисника залишиться навічно з нами. Пам’ять про його подвиг буде передаватися з покоління в покоління. У вічній скорботі за ним залишаються брат, рідні, друзі та бойові побратими, які назавжди збережуть у серці образ відважного Бабича.

Вічна пам’ять і світла слава Воїну-Захиснику Дмитру Бабичу, що віддав найцінніше – своє життя – за мирне небо над Україною. Його подвиг є нагадуванням про високу ціну свободи та незалежності.