На щиті повернувся Герой… ВІКОЛ РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ🕯️15.08.1986 – 24.08.2024рр. Народився Роман Васильович у м. Житомирі. Людина, чиє життя було сповнене музикою, творчістю та любов’ю до України. Роман Васильович, наш Герой, здобув освіту в ЗОШ № 20 (нині — ліцей № 20) та музичній школі № 1 імені Б. М. Лятошинського, де його серце знайшло відгук у звуках фортепіано. Музика, література та мистецтво супроводжували його упродовж усього життя. Роман писав вірші, захоплювався спортом, брав активну участь у художній самодіяльності. Його завжди пам’ятатимуть як душу компанії — артистичного, щирого, доброзичливого, готового завжди підставити плече та подарувати усмішку.

Після школи Роман здобув професію кухаря у ПТУ № 13. Він любив свою справу від щирого серця, готував із душею, завжди з любов’ю до людей. Згодом, прагнучи до нових знань, він вступив до Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв за спеціальністю «театральне мистецтво, режисер шоу-програм». Як активний, творчий, талановитий студент, він прославляв свій навчальний заклад перемогами, отримував подяки, брав активну участь у культурному житті, творив і надихав інших. Після навчання Роман працював кухарем — і в Києві, і у рідному Житомирі. Він був опорою та підтримкою для своєї матусі, яку безмежно любив і шанував.

Роман обожнював тварин, природу, життя у всіх його проявах. Перед початком повномасштабного вторгнення рф Роман жив у Польщі, але коли ворог ступив на українську землю — не зміг залишатися осторонь. Він повернувся до Батьківщини. Спочатку активно займався волонтерською діяльністю, допомагав ЗСУ, а згодом став до лав Захисників України.

Роман не раз рятував своїх побратимів, завжди прикривав їх у бою, піклувався про інших більше, ніж про себе. Після поранення та нетривалої реабілітації він повернувся до строю, бо не міг залишити своїх побратимів. Його мрією була Перемога й вільна Україна. 24.08.2024р, у День Незалежності України, Роман віддав за неї своє життя, героїчно прийнявши останній бій під Покровськом на Донеччині. Лише через рік і два місяці Герой на щиті повернувся додому — до рідного Житомира…

У вічній скорботі — матуся, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. Світла, вічна пам’ять і безмежна вдячність Герою, який жив і загинув з любов’ю до України…