З глибоким сумом Україна зустрічає свого Героя — Андрія Мельника. Світла пам’ять про нього навіки залишиться в серцях українців. Ця звістка про повернення на щиті відлунює болем у душах усіх, хто знав Андрія Васильовича та хто вболіває за кожного захисника Батьківщини. Ми вшановуємо Андрія Мельника, який віддав найцінніше за свободу та незалежність нашої країни.
🕯️ МЕЛЬНИК АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
13.12.1989 – 12.07.2023 рр.
Життєвий шлях Андрія Мельника розпочався у мальовничому селі Копанівка на Житомирщині. Він зростав у багатодітній родині, де з юних літ пізнавав ціну праці, порядності та безмежної любові до рідних та ближніх. Ці якості, закладені батьками, стали фундаментом його особистості. Закінчивши Топорищенську загальноосвітню школу, молодий чоловік одразу ж долучився до праці, прагнучи підтримати свою родину. Його професійний шлях був різноманітним: доля закидала його у різні куточки України та навіть за її межі, де він успішно працював на будівництві, здобуваючи цінний досвід та відточуючи свої навички.
З 2008 року Андрій Васильович знайшов своє покликання на кондитерській фабриці ЗАТ “Житомирські ласощі”, де його старанність та відповідальність були високо оцінені. Згодом він перейшов працювати на підприємство ТОВ “ІМПЕКС ГРАНІТ” фрезерувальником каменю. За роки невтомної та самовідданої праці він здобув щиру повагу серед колег та керівництва. Його цінували як надзвичайно сумлінного, високопрофесійного та ініціативного працівника, чия працьовитість була вагомим внеском у досягнення високих результатів підприємства. Його вміння працювати з гранітом та іншими матеріалами завжди дивувало своєю точністю та майстерністю.
Попри насичене професійне життя, найбільшою гордістю Героя завжди залишалася його сім’я. Разом із коханою дружиною вони створили міцну родину, виховуючи двох прекрасних синів, і збудували власний затишний дім, де панували любов та злагода. Усі свої вільні хвилини він присвячував родині: вони разом подорожували до моря, насолоджувалися природою та спільним часом. Особливою пристрастю цього чоловіка була риболовля, яка дарувала йому спокій та натхнення. Він був душею будь-якої компанії – веселий, щирий, любив пожартувати, завжди був готовий підтримати та допомогти. Його позитивна енергія заряджала оточуючих.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на українську землю, Андрій Мельник, як справжній патріот, без вагань став до лав Збройних Сил України, щоб рішуче захищати рідну Батьківщину від жорстокого ворога. На передовій Андрій Васильович проявив себе як мужній, сміливий та виважений у прийнятті оперативних рішень воїн. Він користувався беззаперечною повагою та авторитетом серед своїх бойових побратимів та командирів, адже завжди був прикладом стійкості та відваги. Він розумів важливість кожного завдання та виконував його з максимальною відповідальністю.
Трагічною датою стало 12 липня 2023 року, коли Андрій Мельник вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Рідні довго жили надією, невтомно шукали та чекали на диво. Проте, на жаль, дива не сталося. Лише через два роки, сповнених болю та невідомості, він повернувся до рідного краю – на щиті. Ця звістка завдала нового, глибокого болю тим, хто його любив і чекав.
У глибокій скорботі залишилися його невтішна дружина, діти, рідні, численні друзі та бойові побратими, які пам’ятатимуть Андрія Мельника як гідного сина України. Його жертовність та відданість ідеалам свободи назавжди вписані в історію нашої країни. Світла пам’ять і вічна слава Герою, який віддав своє життя за наше майбутнє! Пам’ятаймо про Андрія Мельника та всіх, хто став на захист України.
