На щиті повернувся Герой…🕯️ ПАНАСЕНКО ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ 17.12.1983 – 14.08.2025рр.

Віктор народився у місті Житомирі, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Змалку він виявляв життєрадісність, активність та добру вдачу. Як єдиний син, Віктор завжди був джерелом гордості для своїх батьків. Навчання він здобував у житомирській ЗОШ №20, яка згодом отримала статус ліцею №20. Професійну освіту здобув за спеціальністю “електрогазозварник” у ПТУ №6. Після завершення строкової військової служби, Віктор Андрійович багато років плідно працював у колійно-машинній станції №295. Там він зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний та працьовитий спеціаліст. Віктор мав глибоку любов до природи, захоплювався риболовлею та технікою. Він був справжнім майстром на всі руки і завжди охоче допомагав своїй родині та друзям у будь-яких справах.

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації, Віктор Андрійович зайняв активну громадянську позицію. Спочатку він спрямував свої знання та досвід на ремонт військової техніки для українських захисників, вкладаючи у цю важливу справу всю свою енергію. Згодом, усвідомлюючи виклики часу, він прийняв відповідальне рішення – стати до лав Збройних Сил України та особисто боронити Батьківщину зі зброєю в руках, мужньо протистоячи ворогу.

14 серпня 2025 року, під час виконання чергового бойового завдання, Віктор Андрійович Панасенко проявив виняткову відвагу та героїзм. Він загинув, захищаючи рідну українську землю від агресора, віддавши найцінніше – своє життя.

Його найзаповітніша мрія полягала у тому, щоб його діти виховувалися у мирній та вільній Україні. На жаль, ця мрія залишилася нездійсненою, адже за її втілення він заплатив власним життям. У вічній скорботі за загиблим сином, чоловіком та батьком залишилися його мама, дружина, діти, численні близькі, друзі та бойові побратими. Світла пам’ять і вічна слава Герою, який віддав життя за свободу України!