На щиті” до рідного міста Житомира повернувся справжній Герой, чиє ім’я назавжди вписане в літопис української мужності
— Толстов Валентин Миколайович. Його життя, сповнене гідності та відданості, трагічно обірвалося 02 липня 2025 року, залишивши глибокий слід скорботи у серцях усіх, хто його знав. Народився Валентин 18 жовтня 1972 року у славному місті Житомирі. З юних літ він вирізнявся активністю та життєрадісністю, навчаючись у ЗОШ №19, нині відомій як ліцей №19. Саме тут він проявив свої перші лідерські якості та товариський характер, а його захоплення футболом і участь у шкільній команді стали свідченням його цілеспрямованості та командного духу. Ці роки заклали основи його майбутнього життя, сповненого праці та самовідданості.

Після закінчення школи, Валентин Миколайович здобув фах зварювальника у ПТУ №6, що стало фундаментом для його успішної професійної кар’єри. Він також пройшов строкову військову службу, здобувши перший досвід армійського життя. Проте, більшу частину свого життя він присвятив родині та плідній праці у сфері дорожнього будівництва. Тут він був не просто робітником, а справжнім фахівцем своєї справи, який володів глибокими знаннями та практичними навичками. Його колеги, рідні та друзі завжди згадували його як надійного, сумлінного та відповідального працівника, на якого завжди можна було покластися. Його внесок у розвиток інфраструктури Житомирщини був значним.

Валентин був взірцем доброти та турботи у своєму сімейному колі. Він був люблячим сином, який завжди підтримував матір, дбайливим батьком, уважним братом та дядьком. Його відкрите серце та готовність допомогти були відомі далеко за межами його родини
– він ніколи не залишався осторонь, коли допомога була потрібна сусідам чи друзям, демонструючи справжню українську гостинність та людяність. Окрім професійної діяльності та сімейних обов’язків, Валентин Миколайович знаходив відраду у природі. Він захоплювався риболовлею та працею на землі, що дозволяло йому знаходити гармонію та спокій. Він жив чесним, гідним життям, сповненим любові до рідної землі та близьких людей.

З 2014 року, коли Україна зіткнулася з першими викликами, серце Валентина прагнуло стати на захист Батьківщини. Він неодноразово намагався приєднатися до лав Збройних Сил України разом із сином, проте стан здоров’я не дозволяв йому здійснити це прагнення. Але його воля та незламний дух були сильнішими за будь-які перешкоди. У 2025 році, незважаючи на попередні невдачі, Валентин підписав контракт з одним із підрозділів ЗСУ, ставши до лав оборонців нашої держави. Це було його свідоме рішення, продиктоване глибокою любов’ю до України та бажанням захистити її свободу та незалежність. Він виконував свій військовий обов’язок з надзвичайною гідністю, відвагою та професіоналізмом, завжди ставлячи інтереси Батьківщини понад усе.

02 липня 2025 року Валентин Миколайович Толстов героїчно загинув під час виконання бойового завдання. Його життя, сповнене змісту та самопожертви, обірвалося на полі бою, але його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу. Пам’ять про цього мужнього захисника, справжнього українського героя, житиме в серцях усіх, хто його знав, любив і поважав. Його приклад мужності та відданості є світлом, що освітлює шлях до перемоги. У вічній скорботі за ним залишається родина, близькі, друзі та бойові побратими, які розділяють біль непоправної втрати. Світла пам’ять і вічна слава Герою, який віддав своє життя за Україну!