Віталій Сергійович Шевчук, справжній Герой з Житомирщини, 08.06.1992 — 21.07.2024, на щиті повернувся до рідної землі. Його життєвий шлях, хоч і обірваний війною, був сповнений любові, праці та самовідданості. Народившись у селі Великі Лісівці, Віталій пройшов шлях від шкільних років до здобуття професії, яка вимагає справжньої майстерності. Він був не тільки барменом та офіціантом, але й талановитим ковалем ручного кування, засновником власної справи. Його золоті руки могли втілити будь-яку мрію, перетворюючи метал на витвори мистецтва. Цей майстер своєї справи мав також пристрасть до спорту, брав участь у турнірах із лицарських боїв, будучи членом клубу «Айна Бера».

Віталій був людиною з великим серцем: завзятим, винахідливим, з неперевершеним почуттям гумору. Він умів знаходити спільну мову з кожним, був опорою для своєї меншої сестри та наставником. Особливо сильно він дбав про свою родину, будучи люблячим татом і чоловіком. Мрії про власний будинок для сім’ї, на жаль, зруйнувала війна.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російських агресорів, Віталій добровільно став на захист України. У лавах ТрО ЗСУ він проявив неабияку мужність та самовідданість. За свої героїчні дії при захисті Батьківщини його було відзначено державними нагородами: нагрудним знаком «За службу та звитягу» ІІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Ветеран війни-Учасник бойових дій». Героїчно загинув 21.07.2024, захищаючи Україну. Лише через чотири місяці, 21.07.2024, цей Герой на щиті повернувся до рідного міста. Світла пам’ять і вічна слава Герою, який віддав своє життя за наше майбутнє. Шевчук Віталій Сергійович — символ незламності та патріотизму. Цей Герой з Житомирщини показав, що таке справжня любов до Батьківщини.

Світла пам’ять і вічна слава Герою…