МАКСИМЕНКО ВЛАДИСЛАВ МАКСИМОВИЧ
19.01.2000 – 06.04.2022рр.

Владислав Максименко народився у Києві, але більшу частину свого життя провів у Житомирі. Саме тут він навчався у школі №26 (нині ліцей №26) та здобував професійну освіту у ПТУ №6. Змалечку Владислав захоплювався читанням та спортом, мріючи, як і його дідусь, стати хірургом і рятувати життя людей. На жаль, його мрії обірвала війна. Він пройшов строкову службу, а згодом брав участь в операції об’єднаних сил на сході України, де зазнав поранень, але не зламався. Повернувшись до своїх побратимів, Владислав продовжив боротьбу під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації. 6 квітня 2022 року, під час виконання бойового завдання, його життя трагічно обірвалося. Його патріотизм, мужність і самопожертва залишаться в пам’яті назавжди. Через три з половиною роки після загибелі, його тіло було доставлено до рідного Житомира. У глибокій скорботі залишаються його мати, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. Вічна пам’ять та слава юному Герою, що віддав життя за Україну.