🕯💔 З глибоким сумом повідомляємо про відхід у вічність Обуховського Миколи Івановича, видатного інженера-будівельника, який присвятив своє життя служінню громаді. Його відданість професії та щира душа залишаться в пам’яті тих, хто мав щастя знати його.

Висловлюємо найщиріші співчуття родині та близьким Миколи Івановича у ці важкі хвилини. Його втрата – це велика втрата для всіх, хто його знав.

Прощання з Миколою Івановичем відбудеться 8 квітня о 12:00 біля будинку, де він проживав. Поховання відбудеться на центральному кладовищі у Сосниці. Всі, хто знав, працював поруч чи просто поважав Миколу Івановича, запрошуються попрощатися з ним в останню путь.

Микола Іванович народився 2 січня 1954 року в селі Вереміївка Семенівського району Полтавської області. У 1976 році він закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут, отримавши фах інженера-будівельника. Після завершення навчання розпочав свою трудову діяльність у Сосницькому міжколгоспному відділі капітального будівництва, де продемонстрував свій професіоналізм та відданість справі.

Протягом свого трудового шляху Микола Іванович обіймав різноманітні відповідальні посади: був головним інженером райміжколгоспу, інженером з охорони праці, заступником голови правління, директором підприємства, майстром виробничого навчання та завідувачем господарством. З серпня 2016 року і до останніх днів свого життя він працював у КНП «Сосницька лікарня» на посаді інженера з охорони праці, а з 2023 року – ще й завідувачем господарством, продовжуючи вносити свій вклад у розвиток громади.

Завдяки наполегливій праці Миколи Івановича в Сосницькій громаді було зведено низку важливих об’єктів: чотириповерховий терапевтичний корпус лікарні, ліцей імені О. Довженка, житлові будинки на вул. Чернігівська, 43г та 43д. Він також долучився до будівництва адміністративної будівлі Менської податкової інспекції, а також до реконструкції Корюківської податкової інспекції, центрів зайнятості в Корюківці та Сосниці, і виробничих приміщень Менського сиркомбінату. Його внесок у розвиток інфраструктури громади є неоціненним.

Микола Іванович був не тільки висококваліфікованим фахівцем, але й чуйною людиною, яка завжди була готова допомогти іншим. Його пам’ять назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав та працював з ним. Вічна пам’ять!