Сумна звістка сколихнула українське суспільство: на 76-му році життя відійшов у вічність Михайло Дмитрів, видатний український скульптор, художник та самовідданий громадський діяч, наш земляк із Вовчух. Ця втрата глибоко закарбувалася в серцях усіх, хто знав цього непересічного митця та патріота. Михайло Дмитрів був не просто майстром каменю та форми, а людиною з великою душею творця, чиє серце безмежно любило Україну. Його життя – це яскравий приклад служіння рідній землі через мистецтво.Творчий доробок Михайла Дмитріва – це не лише естетична цінність, а й потужний заповіт майбутнім поколінням, викарбувана національна пам’ять, що промовляє крізь віки. Його роботи стали символами незламності духу та віковічної боротьби за незалежність. Нещодавно, лише мить тому, ми мали честь святкувати його 75-літній ювілей у рідному для нього Городку. Тоді ми раділи його присутності, слухали спогади, що лилися з його очей, сповнених світла та мудрості. Це було відчуття гордості мати поруч такого Майстра – справжню людину-легенду, чий внесок у культурну спадщину України є безцінним.Михайло Дмитрів залишив по собі не просто колекцію мистецьких творів, а значно більше – цілу епоху в українському мистецтві. Серед його найвизначніших робіт, що увічнюють важливі сторінки нашої історії, варто відзначити пам’ятник Жертвам більшовицьких репресій – мовчазний свідок трагічних подій, який нагадує про ціну свободи. Його барельєф на будівлі читальні «Просвіта» у Городку є символом просвітництва та неперервності української культурної традиції. Меморіальна дошка «І. Франко та О. Загаєвич» у Вовчухах вшановує видатних постатей, пов’язаних з цим краєм. Численні інші твори, розкидані по всій Україні, свідчать про його плідну працю та глибоке відчуття національного пульсу. Ці роботи – це і біль минулих втрат, і невмируща пам’ять, і незгасний голос правди, що міцно викарбуваний у камені. Вони слугують вічним нагадуванням про важливість збереження ідентичності та історичної пам’яті для кожного українця.Особистість Михайла Дмитріва завжди була прикладом патріотизму та безкомпромісної відданості своїй справі. Він не просто створював форми, а вдихав у камінь душу України, її історію, її боротьбу та її прагнення до світлого майбутнього. Його бачення світу, втілене у скульптурах, є унікальним внеском у світову скарбницю мистецтва. Кожен пам’ятник, кожний барельєф – це фрагмент його великого серця, відданого рідній землі. Він розумів, що мистецтво має бути не тільки красивим, а й глибоко змістовним, здатним викликати роздуми, надихати на звершення та вчити правді.Ми, як суспільство, розділяємо великий біль цієї непоправної втрати з рідними та близькими Михайла Дмитріва. Схиляємо голови в глибокій шані та щирій вдячності за його неоціненний внесок у формування української культурної спадщини. Світло творчості Михайла Дмитріва ніколи не згасне. Воно житиме вічно – у його величних творах з каменю, що стоятимуть століттями, у серцях усіх, хто пам’ятатиме цього видатного митця, та у невмирущій пам’яті нації, яку він так самовіддано творив і оберігав. Його спадщина буде натхненням для нових поколінь українських митців та патріотів.