Тривалий час панувала думка, що неандертальці були виключно м’ясоїдними істотами. Аналіз їхніх решток вказував на те, що вони споживали м’ясо на рівні з верхівковими хижаками, такими як леви та гієни. Однак, сучасні дослідження спростовують це твердження, показуючи, що неандертальці, як і інші гомініни, були всеїдними, вживаючи значну кількість рослинної їжі.

Хоча людський організм може вижити на майже повністю м’ясній дієті, тривале дотримання такого раціону, схожого на дієту гіперплотоїдних хижаків, без належного балансу поживних речовин, може призвести до “кролячого голодування” – стану білкового отруєння, що виснажує і може бути смертельним.

Тоді як пояснити хімічні маркери в кістках неандертальців, що свідчать про високе споживання м’яса? Антропологиня Мелані Біслі, яка досліджує харчування давніх предків за допомогою аналізу ізотопів азоту, представила нове дослідження, що вказує на неочікуваний компонент у раціоні неандертальців – личинки мух. Саме вони могли бути ключем до розуміння цих хімічних сигнатур.

Вчені припустили, що личинки мух могли бути альтернативним джерелом азоту-15, збагачуючи раціон неандертальців. Личинки мух є цінним джерелом жирів, легкодоступні у великій кількості, особливо після загибелі тварини, і мають значну поживну цінність.

Для перевірки цієї гіпотези було використано дані, зібрані раніше для судово-антропологічного проєкту, який досліджував, як ізотопи азоту можуть допомогти у визначенні часу смерті. Доктор Біслі зібрала сучасні зразки м’язової тканини та пов’язаних із нею личинок у Центрі судової антропології Університету Теннессі, щоб простежити зміни ізотопів азоту в процесі розкладання.

Результати показали, що хоча ізотопні значення азоту в м’язовій тканині зростають від -0,6 до 7,7 проміле під час розкладання, це зростання значно різкіше у личинок, які живляться цією тканиною – від 5,4 до 43,2 проміле. Для порівняння, значення δ¹⁵N у плейстоценових травоїдних тварин коливаються від 0,9 до 11,2 проміле, тоді як у личинок вони майже вчетверо вищі.

Дослідження підтверджує, що високі значення δ¹⁵N, виявлені у гомінінів пізнього плейстоцену, можуть бути пояснені цілорічним споживанням личинок, збагачених азотом-15. Ці личинки, ймовірно, були доступні у сушеній, замороженій або запеченій формі, будучи частиною раціону.

Це відкриття змінює наше розуміння харчування неандертальців, вказуючи на більш складний і адаптивний підхід до пошуку їжі, ніж вважалося раніше. Неандертальці, можливо, активно використовували доступні ресурси, включаючи комах, для забезпечення свого виживання.