Саркоцистоз — це паразитарне захворювання, спричинене родом найпростіших Sarcocystis, що належать до кокцидій. Ці паразити вражають м’язи та кишківник багатьох видів тварин і птахів. У ветеринарії саркоцистоз має значне економічне значення для тваринництва, оскільки призводить до виснаження, зниження продуктивності та навіть загибелі худоби. Крім того, це захворювання є важливим для контролю безпеки м’яса, яке може бути потенційно заражене.

  Поширенню інвазії сприяє наявність великої кількості собак і котів на фермах, відсутність належних санітарних умов, низька якість ветеринарно-санітарної експертизи м’яса, а також несвоєчасна утилізація трупів та відходів забою тварин. Чинниками передавання збудників є корм та вода, забруднені ооцистами й спороцистами. Механічними переносниками паразитів можуть виступати деякі види комах-копробіонтів та птахи.

 Сезонність хвороби не виражена. Ураження саркоцистами найчастіше реєструють у молодняку свійських тварин віком від 2 до 6 місяців. З віком тварин показники інтенсивності інвазії, як правило, зростають.

 Життєвий цикл саркоцист передбачає участь двох основних господарів — дефінітивного (остаточного) та проміжного.

 Остаточний господар, яким може бути людина, собака або кішка, заражається при вживанні в їжу м’яса проміжного господаря, що містить саркоцисти. У кишечнику остаточного господаря відбувається статеве розмноження паразита, після чого з фекаліями виділяються спороцисти.

 Проміжним господарем можуть бути велика рогата худоба, свині, вівці, дикі тварини та птахи. Вони заражаються, споживаючи корм, забруднений спороцистами. Спорозоїти потрапляють у кровотік, а згодом — у м’язи, де формуються цисти. Ці цисти, що містять трофозоїти, вражають м’язи та кишківник, викликаючи виснаження, анемію, зниження продуктивності та, в окремих випадках, призводячи до падежу тварин.

 Перебіг хвороби значною мірою залежить від кількості паразитів, що потрапили в організм з інфікованим м’ясом, і може спричиняти ушкодження слизової оболонки кишківника. Типові симптоми включають пригнічений стан, зниження апетиту та появу діареї.

 Діагностика саркоцистозу проводиться комплексно, включаючи лабораторні дослідження фекалій тварин та аналіз м’яса.

 Ефективні методи лікування саркоцистозу ще недостатньо розроблені. Проте, отримано позитивні результати при застосуванні препаратів на основі ампроліуму та галофугінону (стеноролу).

 Профілактика саркоцистозу спрямована на розрив ланцюга біологічного передавання збудника від остаточного до проміжного господаря. Це передбачає суворе дотримання ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних правил. Важливо не допускати присутності безпритульних собак і котів на території тваринницьких ферм та у приміщеннях для зберігання кормів.

                                                            Роменське районне управління

                                                     ГУДПСС в Сумській області

« повернутися