🇺🇦 НЕБЕСНИЙ СТРІЙ ПОПОВНИВ ЩЕ ОДИН ВОЇН СВІТЛА – АНАТОЛІЙ ПІДЛІСНИЙ

Війна невблаганно забирає найкращих, залишаючи за собою біль втрати. У цій боротьбі за незалежність України, ми знову і знову стикаємося з гіркою реальністю втрати героїв.

🕯 Ще один трагічний день для Роменської громади… 8 квітня 2025 року громада попрощалася з Героєм України — Анатолієм Івановичем ПІДЛІСНИМ.

Життя Анатолія було обірвано далеко від дому, у боротьбі за свободу України. Сьогодні ми віддали шану відважному Захиснику, проводжаючи його в останню путь.

Прощання відбулося на Алеї Слави, де зібралися рідні, друзі, побратими, представники Роменської та Хмелівської громад, а також священнослужителі. Усі, хто прийшов, схилили голови в глибокій скорботі, віддаючи шану пам’яті Героя.

🕯Чин заупокійної служби здійснили священнослужителі Православної церкви України. Військовий оркестр та скорботні молитви віддзеркалювали весь біль та гіркоту втрати, адже кожна втрата – це важка душевна рана для кожного з нас.

Зі словами скорботи до присутніх звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Жорстока війна, яка триває на нашій землі, щодня забирає найкращих. Громади стають на коліна перед світлою пам’яттю своїх героїв. Анатолій ПІДЛІСНИЙ, як і тисячі інших захисників, зробив свідомий вибір – стати на захист України. Він з честю та гідністю виконав свій обов’язок до кінця. Його мужність, самопожертва та любов до Батьківщини – приклад для кожного з нас. Від імені Роменської громади висловлюю щирі співчуття рідним та близьким загиблого».

Анатолій Іванович ПІДЛІСНИЙ народився 13 липня 1971 року в селі Вощилиха Роменського району. Виріс у великій, дружній родині, де було четверо синів. Анатолій з дитинства був тихим, скромним хлопцем, любив грати з друзями в футбол, збирати гриби в лісі та допомагати батькам по господарству. Навчався у Вощилихівській восьмирічній та Басівській середній школах.

Після школи Анатолій обрав професію, пов’язану з землею, пішовши працювати в тракторну бригаду, де вже багато років трудився його батько.

Далі була служба в армії (1989 – 1991 рр.). Повернувшись додому, Анатолій знову присвятив себе сільськогосподарській праці. З 2008 року працював у МХП «Урожайна країна». Останнім місцем роботи була посада охоронця у Філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Колеги та друзі запам’ятали Анатолія як щиру, товариську людину, готову завжди прийти на допомогу. Його відрізняли відповідальність, працьовитість та відкритість.

У 1996 році Анатолій Іванович ПІДЛІСНИЙ створив сім’ю, обравши за дружину дівчину з рідного села. У їхньому домі панували тепло та затишок, пріоритетом було піклування про добробут родини. Анатолій завжди був надійною опорою для своєї дружини.

У червні 2024 року Анатолія мобілізували до Збройних Сил України. Він пройшов інтенсивну підготовку на Київщині, де показав себе влучним стрільцем. Після навчання служив радіотелефоністом стрілецького взводу стрілецької роти. З 12 жовтня 2024 року зв’язок з Анатолієм перервався. На початку листопада родина отримала сповіщення про зникнення безвісти. Далі були довгі експертизи ДНК, сповнені надій та відчаю думки: «А, може, живий?», «Можливо, в полоні?».

🕯Наприкінці березня прийшло гірке підтвердження – Захисника не стало…

Підтвердилося найстрашніше… Радіотелефоніст стрілецького взводу 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка солдат Анатолій ПІДЛІСНИЙ загинув 12 жовтня 2024 року під час виконання оборонних завдань на Донеччині.

🕯Анатолію назавжди 53 роки…

Родина втратила чоловіка, батька, дідуся, брата… Після того, як обірвався зв’язок з Анатолієм, народився його третій онук.

🇺🇦 Україна втратила не просто Воїна, а добру, щиру людину, відважного та вірного бійця. Згасло ще одне життя… Неможливо знайти слова розради рідним Героя. Нехай пам’ять про Анатолія ПІДЛІСНОГО вічно живе в серцях тих, хто його любив.

🕯 Вічна пам’ять і слава українському Воїну – ПІДЛІСНОМУ Анатолію Івановичу, який до останнього подиху захищав Україну та кожного з нас!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики