💔🖤🪖🇺🇦 21 червня 2024 року Жмеринська міська територіальна громада пережила глибокий сум та біль, проводжаючи в останню путь свого славного сина, мужнього воїна Руслана Сітарського. Його життя, що обірвалося у віці 47 років, було віддане за свободу України та майбутнє українського народу у вільній, незалежній країні. Цей день назавжди закарбується в історії Жмеринки як символ жертовності та безмежної вдячності Герою, який не вагаючись віддав найцінніше заради миру та спокою на рідній землі.З синьо-жовтим стягом, що уособлює державність та українську соборність, котру так самовіддано захищав Руслан Сітарський, та червоно-чорним стягом, який є віковічним символом боротьби за українську землю, за її свободу та незалежність, за які наші героїчні воїни проливають кров, жмеринчани востаннє зустріли та провели в безсмертя загиблого воїна. Вулиці міста, по яких пролягав останній земний шлях Героя, перетворились на живий коридор слави, вистелений квітами та сльозами. Сотні людей – дорослі й діти, члени родини та близькі, колишні колеги по роботі, друзі та вдячні мешканці Жмеринки – прийшли попрощатись із Русланом Сітарським, захисником України, сповненими безмежної вдячності в душі та пекучого болю в серці. Кожен схилявся на коліна, віддаючи шану його подвигу, а вулиці міста зарясніли різнобарв’ям квітів, що символізували народну любов та повагу до свого Героя.Руслан Сітарський був справжнім, вірним сином своєї країни. У лютому 2022 року, коли ворог підступно вдерся на українську землю, він без роздумів став на її захист. З неймовірною гідністю та відповідальністю виконував свій військовий обов’язок наш земляк, боронячи Україну від ненависного агресора, що приніс біду, горе, сльози та руйнування. Руслан Сітарський захищав майбутнє кожного українця, майбутнє своєї родини, своїх синів Володимира та Богдана. Він мріяв, щоб вони, як і всі українці, жили під мирним небом, у вільній та квітучій країні.Його військова служба проходила у бригаді Національної гвардії України «Червона калина», де він пліч-о-пліч із побратимами щодня наближав Перемогу. Руслан Сітарський був там, де найважче, де точилися найзапекліші бої. Він пройшов крізь пекло Мар’їнки та Бахмута, демонструючи незламний дух та відвагу.Під час виконання чергового бойового завдання на Покровському напрямку, 13 червня, Руслан Сітарський отримав важке поранення. Декілька днів лікарі відчайдушно боролися за його життя, докладаючи всіх зусиль, але серце мужнього воїна не витримало. 18 червня серце Героя зупинилося. Тепер Руслану Сітарському назавжди 47 років. Він залишиться вічно молодим у пам’яті свого народу.Справедливий, чесний, добрий, відкритий, порядний, відповідальний, мужній – саме таким був та назавжди залишиться в наших серцях Руслан Сітарський. Його світлий образ, відданість Батьківщині та безмежна любов до своєї родини є прикладом для наслідування.На знак глибокої скорботи за загиблим Героєм, у всіх населених пунктах Жмеринської міської територіальної громади 21 червня було приспущено Державні Прапори України на будівлях та спорудах органів державної влади й місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. Цей день прощання із загиблим земляком було оголошено Днем жалоби в громаді, що підкреслює єдність та скорботу всіх мешканців. Мужнього воїна, захисника України, поховали з усіма почестями на міському кладовищі Жмеринки.Його відхід – це величезна втрата для всієї країни, для кожного з нас. Проте світла пам’ять про Руслана Сітарського, який віддав своє життя за нас, за наше майбутнє, завжди житиме в серці кожного жителя Жмеринської громади, кожного українця. Вічна слава Герою! 🇺🇦