Українська культура багата на невичерпні джерела народної мудрості, пісень та обрядів, які передаються з покоління в покоління. Одним із яскравих підтверджень цього стало нещодавнє обласне свято фольклору «Невичерпні джерела», що зібрало поціновувачів та зберігачів автентичної української спадщини у Дмитрівському сільському будинку культури, розташованому в мальовничому Кропивницькому районі. Цей захід, який традиційно стає місцем зустрічі талантів, цьогоріч об’єднав 37 фольклорних колективів з усієї області, що свідчить про живий інтерес до народних витоків.Серед учасників свята фольклору особливу увагу привернув фольклорний колектив «Павлинка» з Новопавлівського сільського клубу-філії КЗ ЦССБК. Вони гідно представили свій регіон, демонструючи глибоке розуміння та шанобливе ставлення до рідної культури. На цьому пісенному святі лунали справжні перлини зі скарбниці українського фольклору: автентичні українські народні пісні, що оживали у віртуозному виконанні колективів. Глядачі мали унікальну нагоду побачити не лише пісенні виступи, а й фрагменти традиційних обрядових дійств літнього календарного циклу, що переносили присутніх у світ давніх вірувань та звичаїв. Народні гуляння супроводжувалися радісним настроєм та відчуттям єдності.«Павлинка» особливо вразила гостей заходу відтворенням унікального обряду «Замочування дійниці». Цей давній український народний обряд є невід’ємною частиною аграрної культури та символізує підготовку до важливого періоду – початку жнив. Традиційно він проводився після свята Петра і Павла (яке раніше відзначали 12 липня, а за новим стилем – 29 червня). У цей час жінки починали активну роботу з молотьби зерна, тому було вкрай важливо належним чином підготувати дійниці – спеціальні ємності для зберігання молока. Обряд «замочування дійниці» мав на меті очистити та дезінфікувати ці посудини, підготувавши їх до нового сезону, а також забезпечити чистоту та свіжість молочних продуктів.Проведення обряду «Замочування дійниці» передбачало кілька важливих етапів, кожен з яких мав своє сакральне та практичне значення. По-перше, відбувалося ретельне приготування дійниць: їх не лише мили та чистили, але й іноді обкурювали спеціальними травами. Це робилося для того, щоб позбутися будь-яких неприємних запахів, які могли б вплинути на якість молока, та забезпечити повну гігієну. По-друге, безпосередньо замочування: дійниці наповнювали чистою водою і залишали на певний час, щоб деревина добре просочилася, набула герметичності та була готовою до використання.Третій етап, який практикувався в деяких регіонах України, передбачав освячення дійниць. Після замочування їх несли до церкви, де разом з іншими господарськими речами вони проходили обряд освячення. Це надавало процесу додаткового духовного змісту та віри у Боже благословення для майбутнього врожаю та достатку. Завершальний етап – пригощання: після успішного проведення обряду жінки традиційно влаштовували спільну трапезу. Часто на столі були присутні свіже молоко та різноманітні молочні продукти, що символізувало подяку за гарний надій і сподівання на подальше процвітання господарства.Обряд «Замочування дійниці» – це не просто технічна процедура, а глибокий символ, що відображає початок нового етапу господарської діяльності, тісно пов’язаного зі збором урожаю та забезпеченням родини. Це був час не лише важкої праці, а й подяки за всі попередні благополуччя, а також висловлення надії на майбутній достаток. Такі українські традиції, як «Замочування дійниці», є неоціненною частиною нашої культурної спадщини. Їх збереження та відтворення, як це робить фольклорний колектив «Павлинка», відіграє ключову роль у підтримці національної ідентичності та передачі унікальних знань про життя наших предків наступним поколінням. Це свідчить про глибину та багатство української душі та її нерозривний зв’язок із землею та її дарами.