« Невідомий – відомий вороньківець. Гідний син свого народу»

5 жовтня 2025 року виповнюється 150 років з дня народження Івана Омеляновича Коновала (Вороньківського). Він народився у селі Вороньків і став видатним громадським діячем, педагогом, поетом, драматургом, науковцем, збирачем українського фольклору. Ім’я Івана Омеляновича Коновала (Вороньківського) заслуговує на те, щоб його пам’ятали та шанували.

Іван Омелянович народився у багатодітній заможній родині, в якій росло шестеро дітей. Батько – Омелян Коновал – родом із Чернігівщини, викупив землі у пана та оселився у Воронькові. Їхній будинок був розташований у парку на « острові» і мав неперевершений вигляд. Це був один з найкращих будинків у селі – з терасою, безліччю різноманітних квітів та гарним садом. Родина товаришувала з Михайлом Коцюбинським, а їхній дім не раз відвідував Павло Тичина, який присвятив дочці Івана Коновала – Інні – свій вірш « О, панно Інно».

Вся родина Коновалів дуже гарно співала, тому не дивно, що Іван Вороньківський видав рукописну збірку фольклорних записів народних пісень. Багато з них записано саме у Воронькові:
– від дівчини Оксани Списівни;
– від дівчини Софії Коновалової;
– від дівчини Марусі Неглядівни;
– від хористки Тетяни Голубівни;
– від дівчини Параски Коноплівни.

З 1901 по 1918 рік Іван Коновал мешкав у Чернігові. Спочатку працював у конторі по осушенню боліт, а з 1909 року – у болотоосушувальному відділі Чернігівської губернської земської управи. Через деякий час його, як постійного дописувача новин по відділу управи, запросили на посаду коректора «Земского сборника Черниговской губернии», а згодом він став у ньому секретарем. Іван Коновал у березні 1917 року, на вимогу Михайла Грушевського, був одним із організаторів Чернігівського українського з’їзду. Він також став членом товариства « Просвіта», а з осені 1918 року очолив його чернігівське відділення. Багато уваги Іван Коновал приділяв розвитку сільського господарства, перш за все, поліпшенню ґрунтів Чернігівської губернії.

На початку 1919 року, через різке погіршення стану здоров’я, Іван Коновал змушений був переїхати до свого рідного Воронькова, де він вчителював, керував хором, роз’яснював ідеї УНР. Дочка Івана Коновала, Інна, працювала вчителькою у Вороньківській школі та товаришувала з Вербицькою Ганною Іванівною. На жаль, вона рано померла від сухот. Її сестра Поліна вийшла заміж у Києві, де й прожила до кінця своїх днів. Іван Омелянович помер у 1925 році у віці 50 років. Могила односельцям невідома.

Більш детально з біографією та діяльністю Івана Вороньківського можна ознайомитися у книзі Валентини Стрілько – Тютюн « Іван Вороньківський», яка вийшла тиражем 200 примірників у 2025 році. У батька Омеляна Коновала було кілька будинків у Воронькові: де жив Бойко Микита, в парку на « острові», де на сьогоднішній день розташована « Укрпошта». Діти Омеляна: Іван (Вороньківський), Олексій – його розстріляли у Харкові; Михайло – працював лікарем в Одесі; Григорій – його вбили у Воронькові через політичні погляди – боротьбу за незалежну Україну; Ілько – який залишив найбільший слід у Воронькові, проживши там весь вік. Також деякі короткі дані про Івана Вороньківського можна прочитати у « Рушниках долі» (стор. 424 -431; стор. 228 – 230).

Так ми згадали ще одного знаменитого вороньківця, достойного сина нашої землі. Крок за кроком заповнюємо прогалини, аби жодне добре ім’я не було забуте. Текст підготовлено за допомоги Валентини Василівни Пилипенко. Дякуємо за допомогу та щире бажання зберегти пам’ять про видатну людину нашого краю.