Незбагненна втрата

Педагогічний колектив Лозуватського ліцею імені Т.Г.Шевченка глибоко вражений страшною звісткою про трагічну загибель нашого шановного колеги, Вічканова Андрія Миколайовича. З великим сумом ми сприйняли звістку про його передчасний відхід, що стався 10 лютого 2025 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі АЗС 6-ого кварталу села Лозуватки. На 68-ому році життя перестало битися серце цієї світлої та надзвичайно хорошої людини.

Андрій Миколайович народився 16 грудня 1957 року в селі Грушівка Новоукраїнського району Кіровоградської області у великій родині. Після закінчення школи він вступив на філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені Олександра Пушкіна, який зараз відомий як Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка. Його роки навчання стали фундаментом для подальшої блискучої педагогічної кар’єри.

Свою трудову діяльність Андрій Миколайович розпочав у 1978 році в Рівнянській СШ №5 Кіровоградської області, де працював на посаді вчителя української мови та літератури. З вересня 1995 року він обіймав посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, демонструючи видатні організаторські здібності та відданість справі освіти. Більше сорока років свого життя він присвятив педагогічній діяльності, з них 21 рік віддано освіті Криворіжжя, залишивши незабутній слід у серцях своїх учнів та колег.

У 2002 році родина Вічканових переїхала до села Лозуватка, на батьківщину дружини Любові Кіндратівни. З вересня того ж року подружжя розпочало працювати в Лозуватській СШ №1 імені Т.Г.Шевченка. Тут він продовжив свою педагогічну діяльність, ділячись знаннями та досвідом з новими поколіннями учнів.

Андрій Миколайович був досвідченим педагогом, талановитим учителем та вмілим організатором. Протягом своєї кар’єри він працював на різних посадах: вчителя української мови та літератури, керував колективом на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та обіймав посаду заступника директора з адміністративно-господарчої частини. Також він був завідувачем методичного кабінету Відділу освіти Криворізької РДА, вносячи значний вклад у розвиток освітньої системи регіону. Навіть після виходу на заслужений відпочинок він продовжував працювати в рідному ліцеї, передаючи свій досвід та знання молодим поколінням.

Наш колега запам’ятався як неординарна особистість, творча натура, яка щиро любила українське слово та пісню. Він писав чудові вірші, байки та прозові твори, створив гімн «Рідна школо моя,…», а також гімн села Лозуватки. Він брав активну участь у засіданнях мовного клубу «Говоримо українською» в Публічній бібліотеці, де ділився своєю творчістю. З своїми поетичними творами Андрій Миколайович виступав перед учнями в літературній кав’ярні, надихаючи їх любов’ю до слова.

Ми сумуватимемо за його теплим словом, дотепними жартами та щирою посмішкою, за його поетичними вітаннями, якими він щедро ділився з нами. Андрій Миколайович був зразковим батьком, люблячим чоловіком та дбайливим господарем. Ми дякуємо долі за можливість працювати та спілкуватися з такою чудовою людиною.

Нехай світлий спомин про Андрія Миколайовича назавжди залишиться в серцях його рідних, друзів, колег та всіх, хто його знав, любив та шанував. Нехай Господь дасть сил пережити цю непоправну втрату. Царство небесне! Вічна пам’ять. Щирі співчуття родині.