НЕЗЛАМНИЙ ГЕНЕРАЛ: 75 РОКІВ З ДНЯ ЗАГИБЕЛІ КОМАНДИРА УПА РОМАНА ШУХЕВИЧА (1907-1950)

Сьогодні, 5 березня, минає 75 років від дня загибелі Романа Шухевича (Тараса Чупринки), видатного українського політичного і військового діяча, генерал-хорунжого, головнокомандувача Української повстанської армії (УПА). Шухевич став символом боротьби за незалежність України, його постать надихає українців і сьогодні.

Роман Шухевич віддав життя за самостійну Україну, демонструючи приклад мужності та жертовності для сучасного покоління борців з ворогом. Очолюючи УПА, він створив могутній рух спротиву, який протистояв як нацистським, так і радянським окупантам під гаслом «Воля народам! Воля людині!». Його керівництво стало визначальним етапом у боротьбі за українську державність.

Під командуванням Шухевича повстанці не тільки вели бойові дії, але й активно поширювали та зміцнювали національну свідомість українців. Вони не дозволяли народу скоритися перед численними окупантами, підтримуючи дух опору та віри у світле майбутнє України.

У своєму останньому звіті Шухевич наголошував: «Наша боротьба не дозволяє народові скоритися перед ворогом… Чим довше ми боремося, тим довше народ плекатиме ідею самостійної України». Ці слова стали пророчими, відображаючи непохитну віру лідера у перемогу та незламний дух українського народу.

Під керівництвом Романа Шухевича Організація Українських Націоналістів (ОУН) ухвалила важливі політичні рішення, які вплинули на подальший хід історії. У серпні 1943 року було проведено 3-й Надзвичайний великий збір ОУН, де прийнято програму національно-визвольного руху. Ці рішення заклали основу для майбутньої боротьби за незалежність.

У липні 1944 року було створено Українську головну визвольну раду (УГВР), що стала своєрідним підпільним парламентом. До неї увійшли представники різних політичних сил, що підкреслювало важливість єдності в боротьбі. Шухевич вірив, що тільки об’єднавшись, український визвольний рух може досягти успіху.

Кульмінацією життя Романа Шухевича стала його героїчна загибель 5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова. Останній день життя та бій генерала увійшли в історію як символ героїчної самопожертви та незламної стійкості. Його смерть стала трагічною, але надихаючою сторінкою в історії України.

За одними даними, Шухевич загинув від куль, а за іншими свідченнями, щоб уникнути полону, 42-річний генерал вистрілив собі в скроню. Незалежно від обставин, його смерть стала символом боротьби до кінця.

Сьогодні, через 75 років після загибелі, Роман Шухевич залишається символом боротьби за свободу. У 2007 році йому було присвоєно звання Героя України (посмертно). Вулиці, музеї та пам’ятники на його честь є по всій країні, вшановуючи його подвиг та пам’ять про нього.

Його рішення воювати проти всіх окупантів, не йдучи на компроміси, досі викликають як захоплення, так і критику. Проте саме ця безкомпромісність зробила його легендою. І хоч музей Шухевича у Львові зазнав руйнувань російськими безпілотниками, пам’ять про борця за волю України – незнищенна. Його постать надихає нас до нескореності та продовження боротьби.

Слава Україні! Героям слава!