Немає в світі сильнішого болю, ніж біль від втрати рідної людини… Ця проклята війна забрала тисячі життів Синів і Доньок України та продовжує своїми кривавими руками виривати її цвіт, надію, майбутнє… Наша матінка-земля, омиваючись кров’ю та сльозами, тримається, тримається на тих, хто віддає за неї свої життя…
26 серпня 2024 року згасла зірка нашого земляка, хороброго Воїна, новітнього Героя, старшого солдата Гутіка Владислава Сергійовича, 2001 р.н.
Старший навідник бойової машини реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї загинув під час виконання завдань, пов’язаних із захистом України, поблизу н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області.
Владислав був не просто солдатом – він був сином, другом, і справжнім патріотом своєї Батьківщини. Кожен метр української землі, який він разом із побратимами захищав, кожна мить миру, яку ми маємо завдяки таким героям, як він, – це невмируще свідчення його відваги.
У нашого захисника було ще мільйон планів, він мав би прожити довге та щасливе життя, але росіяни відібрали в нього можливість їх реалізувати. А в нас відібрали Його.
Наш земляк загинув, та його подвиг житиме. Його героїзм та самопожертва назавжди закарбуються в історії нашого народу.
Світла пам’ять про Воїна Світла завжди служитиме нагадуванням про те, що свобода й незалежність нашої країни вартують зусиль кожного із нас.
Слава та вічна пам’ять Герою!