З невимовним болем сповіщаємо про ще одну непоправну втрату. Наш земляк, справжній Герой, Микола Миколайович Цілевич, віддав своє життя за свободу та незалежність України. Він навіки приєднався до небесного війська, щоб оберігати рідну землю від ворожої темряви.

Микола Миколайович Цілевич, відважний захисник, вірний син України, загинув, залишаючись відданим Військовій присязі. Його життя — це приклад незламності духу та безмежної любові до Батьківщини. Понад рік рідні жили в нестерпній тривозі та невизначеності, адже Микола Миколайович вважався зниклим безвісти з липня 2024 року.

Народився Микола Цілевич 3 квітня 1967 року на Житомирщині, в селі Березянка Ружинського району, у багатодітній родині. Пізніше його родина оселилася в селі Селезенівка, де пройшли його дитинство, юність та становлення як особистості. Після закінчення дев’яти класів Селезенівської середньої школи у 1984 році, Микола продовжив навчання у Сквирському професійно-технічному училищі № 9, здобувши спеціальність «Столяр будівельний».

У 1986-1988 роках Микола Миколайович проходив строкову військову службу. Свою трудову діяльність він розпочав на Сквирському цегельному заводі, згодом працював на Сквирській дослідній станції, а також у приватних підприємців. У вільний час любив риболовлю, цінував спокій і родинне тепло. Його спокійний характер та відданість близьким були відомі всім, хто його знав.

З перших днів повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Микола Цілевич був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у військовій частині А7298, обіймаючи посаду кулеметника стрілецького відділення військової частини А7042. Микола Цілевич до останнього подиху боронив українську землю.

За виняткову мужність та відданість справі захисту держави, наш Герой був нагороджений численними відзнаками: 🔹 відзнакою «За заслуги»; 🔹 відзнакою 114 окремої бригади територіальної оборони «Захистимо свій дім. Захистимо Україну»; 🔹 медалями «Ветеран війни», «За оборону рідної держави», «За службу Українському народові». Ці нагороди є свідченням його героїзму та самовідданості.

8 липня 2024 року обірвався зв’язок із нашим Героєм. Родичі отримали страшне повідомлення — «зниклий безвісти». Понад рік вони жили надією, плекаючи мрію про його повернення. Але, на жаль, дива не сталося. Микола Цілевич повернувся додому на щиті, загинувши 8 липня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе на Донеччині. Його смерть пов’язана з захистом Батьківщини — найвища жертва, яку може принести людина.

Навіть на війні, Микола Миколайович знаходив час, щоб підтримати своїх близьких. Його слова: «Сміливим посміхається фортуна» — надихали та дарували надію. Він був прикладом справжнього воїна та люблячого батька.

У глибокій жалобі залишилися: донька Ольга з чоловіком Євгенієм та онуками Максимом і Анастасією, донька Оксана, сестри Ольга, Наталія, Галина, Людмила з родинами, брат Олександр із сім’єю та вся велика родина. Світла, вічна і незгасна пам’ять воїну Збройних Сил України Миколі Миколайовичу Цілевичу. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

[fb_vid id=